Читати книгу - "Бездоганна наречена, або Страшний сон проректора, Ольга Обська"

Розділ 2. Виховна робота

 

Тереса приготувалася почути щось таке, що означатиме початок війни проректора зі студенткою, яка проштрафилася. Війни вона не боялася. Тересу в академії знали як борчиню за права студентів. Вона була для викладачів ще тією скалкою. Завжди рішуче ставала на захист будь-кого зі своїх підопічних, якщо їм загрожувало незаслужене покарання. І за себе вона теж повоює! Хоч провина Тереси і очевидна, але закон на її боці.

— Дьєре проректоре, якщо ви про покарання, то прошу взяти до уваги, що у статуті академії, — Тереса войовничо поправила окуляри, — який я знаю напам'ять, немає заборони поливати проректора з чайника.

Нікому й на думку не спало вносити туди подібний пункт.

— Отже, настав час міняти статут, — хмикнув проректор.

Тереса не зрозуміла — це він серйозно чи іронізує? Наполягатиме на внесенні до статуту академії пункту про чайник?

— Над покаранням я подумаю, — на його обличчі промайнула лукава усмішка. — Потім дізнаєтесь моє рішення. А поки що у мене для вас завдання. Я помітив у вас певну прямолінійність. Це чудово. Мені потрібна прямолінійна характеристика кожного зі студентів вашої групи. Завтра папери мають бути на моєму столі, — з інтонацією, що не передбачає сперечань, викарбував він.

Завдання здалося дивним.

— Зазвичай, характеристики на студентів складає хтось із викладачів, — заперечила Тереса.

— Я неодмінно попрошу про подібну послугу когось із колег. Але мені потрібні ще й дружні характеристики старости. Впевнений, деякі якості ваших одногрупників ви знаєте краще, ніж будь-хто з професорів. Я хочу побачити кожного студента з усіх сторін. Мені потрібен помічник на кафедру, яку я збираюся організувати. Найвідповідальніший, найбільш старанний і талановитий студент. Лише такий може стати моїм помічником.

Так завжди. Кожен професор хоче собі найкращих студентів. Кожен вважає свою кафедру найважливішою в академії. Але цей, мабуть, перевершив усіх за ступенем зарозумілості та категоричності. Втім, Тересі подобалося, коли чоловік азартно захоплений своєю справою.

— Дозвольте дізнатися, що це за кафедра?

— Менталістики.

А, тепер все зрозуміло. Менталісти не дарма вважаються найупертішими, найсуперечливішими, найзарозумілішими, найнестерпнішими магами. Їх ненавидять і обожнюють. Тереса не сумнівалася, що від охочих стати асистентом на кафедрі менталістики відбою не буде. Та вона й сама не відмовилася б. От тільки не впевнена, що хоче собі у керівники проректора, який через нещодавній інцидент точитиме на неї зуб.

— Добре. Намагатимуся встигнути до завтра скласти характеристики, — Тереса розвернулася, щоб піти.

Її так і так зараз попросили б на вихід. Але на диво, прохання прозвучало інше.

— Будьте ласкаві, подайте мені халат, — проректор кивнув на крісло.

Тереса зняла зі спинки важку річ з товстої чорної тканини і простягнула йому.

Він узяв халат, і водночас його рука м'яко обхопила зап'ястя Тереси. Щось змусило її одразу подивитись у його темні очі та завмерти.

— Зніміть окуляри, Тересо, — повільно скомандував він.

І лише в цей момент вона зрозуміла, що халат був просто обманним маневром. Йому потрібен був тактильний контакт. Для чого? Що зараз відбувається? Спроба ментального впливу — ось що! Докази в наявності. Проректор назвав її на ім'я. Звідки він його знає? Вона представилася старостою, але імені не називала. Отже, він прочитав його ментально. Але ментальний вплив проректор почав, певна річ, не заради того, щоб дізнатися її ім'я. Він цілиться кудись далі. І Тереса здогадувалася куди. Хоче дістатися її свіжих спогадів і змусити забути все, що сталося. Імовірно, не всю їхню розмову, а лише маленький провокаційний епізод.

Яка підступність! Магічний етикет наказує спочатку отримати згоду, а потім застосовувати ментальні прийоми. А Тересу, схоже, мають намір взяти хитрістю? Не вийде! Дьєр проректор, звичайно ж, і не здогадується, але вона дещо розуміє у менталістиці. Адже вона теж менталіст, точніше зооменталіст. Її ментальний дар діє на тварин. Але не тільки. Тереса може розпізнати спробу впливу на себе.

Вона відчула легке оніміння в потилиці. Це воно. Досвідченому менталісту досить тактильного і зорового контакту віч-на-віч, щоб засунути маленький шматочок спогадів на задвірки пам'яті. Жертва не встигне і оком кліпнути. Але ні, Тереса не хотіла розлучатися зі своїм провокаційним спогадом. Чому? Він їй сподобався? Неважливо. Не хотіла та й усе тут!

— Прошу вибачити, але окуляри зняти не можу. Я без них нічого не бачу, — Тереса вивільнила руку.

Ментальний контакт відразу перервався. На обличчі проректора промайнуло невдоволення. Тереса внутрішньо переможно посміхнулася.

Щодо окулярів, до речі, вона майже не збрехала. У неї дійсно короткозорість, а окуляри роблять її зір бездоганним. Щоправда, є в них один секрет — лінзи окулярів особливі. Недарма проректор відчув, що вони заважають йому застосувати ментальний прийом. Прочитати ім'я — максимум, що дозволить зробити товсте скло з секретом.

— Запізнююся на лекцію, дьєре проректоре. Маю бігти.

Тереса підняла з підлоги чайник і стрімко вийшла з кімнати, поки фіолетовоокий не затіяв ще якогось підступу.

 

 

Пішла. Маленьке вперте очкасте непорозуміння. Джозеф підвівся і роздратовано накинув халат. Гарно ж починається його нове життя в якості проректора загубленої в напівдиких лісах Далеутської академії магії. Коли погоджувався на посаду, здогадувався, що робота не свято. Але таких проблем, як сьогодні, він не чекав.

Якби Джозеф був у формі, нічого подібного, певна річ, не сталося б. Але він був дуже не в формі. Виснажений майже до самого дна, вимотаний морально, фізично та магічно. Вчорашній день він витратив на те, щоб завершити усі нескінченні справи у столиці. Завершив, зачинив, закрив, забув. Він хотів приїхати сюди вільним від пут. Вийшло, але чого це йому коштувало.

Джозеф прибув до студмістечка пізно ввечері. Звичайно, не застав нікого з професорів. Комендант дав йому ключі від особняка, який Джозефу надала академія. Але їхати в професорське котеджне містечко, де розташований особняк, не було сил. Комендант увійшов у становище нового професора і організував для Джозефа можливість переночувати в гуртожитку. Виділив кімнату підвищеного комфорту.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍