Читати книгу - "Його заборонене кохання. По той бік прокляття., Делісія Леоні"

Розділ 2.

— Вам краще турбуватися про те, Еріеле, що мало хто з молодих чоловіків спробує підійти до нас, щоб запросити Вас на Ваш перший танець. Через мене, — чемно і шанобливо звернувся до мене граф.

Я, не приховуючи свого інтересу, розглядала чоловіка. Високий, статний, темне, майже чорне, густе волосся, злегка лежить безладно. Виразні брови, красиві янтарні очі. Вражаюче. Лише чорний колір його одягу міг наштовхнути на думку, що він чорний маг. За легкою щетиною намагався приховати свої шрами. Найдовший і найглибший проходив через ліву щоку, ще кілька невеличких шрамів на правій скроні, а на лобі шрам уходив углиб волосся. Чоловікові було близько сорока років. Дрібні зморшки у куточках очей зовсім не псували його обличчя. Як і шрами. Елроу говорив, що в молодості він був знатним гульвісою. Я б сказала, що зараз цей чоловік притягує до себе своїм шармом. Це безсумнівно та категорія людей, яка з роками стає лише кращою, як дорогий, витриманий аренті.

Я зустрічала у своєму житті чорних магів, але ніколи не бачила таких, як Тейрен, граф Роукс. Хотів збентежити мене своїм зовнішнім виглядом? Я трохи спохмурніла лобик.

— Я думала, що Ви запросите мене на танець.

Чоловік трохи струснув головою, посміхнувся і відвів погляд убік.

— Я не танцюю.

— Не вмієте? - запитала я, гіпнотизуючи його своїм цілком серйозним поглядом. Я стежила за кожним його рухом: повільним, впевненим, вальяжним. Граф зробив ковток аренті, повільно проковтнув і кинув швидкий погляд на мене.

— Не люблю, - коротко відповів він, розглядаючи мене знову так, наче вперше побачив. Цікаво, про що він думає? Він так хотів виглядати серйозним і сердитим, що мені було смішно, і я ледь стримувала усмішку. Він давно дивився на себе у дзеркало? Його очі… вони просто притягували своїм світлом та… добротою. Не дивно, що в нього слава гульвіси.

— О, не хвилюйтесь, я нікому не розповім.

— Що перепрошую? - підняв брови в легкому подиву чоловік. Я зробила вельми співчутливу гримасу і запевнила:

— Мій брат теж не любив танцювати після того, як відтоптав ноги більшій половині жінок на одному імператорському балу. Але запевняю Вас, що тут просто потрібна практика. Навчитися танцювати це досить просто. Мої ноги вже давно відтоптано братом, тому без проблем надам Вам свої. Тож Ви запросите мене на танець?

— Ні, - сухо відповів чоловік і зробив новий великий ковток. - Ерлоу казав, що Ви дуже сором'язлива і не балакуча.

— Одні з найкращих жіночих якостей. Це його слова, - я розкрила віяло, в залі було душно від такого численного натовпу. - Ерлоу б тільки поговорити. Якщо тільки почнеш розмову, то потрапиш щонайменше на пару годин у його товариство без права вийти навіть у дамську кімнату. Одне з найкращих рішень – менше говорити з ним.

Куточки його губ трохи здригнулися, а потім він облизав їх.

—  Правильно помічено, - погодився він зі мною.

— У Вас дуже красиві очі, - вирішила я помилуватися його повним подивом моєю персоною.

— Вважаєте, що таким чином зможете привернути увагу імператора? – цілком серйозно спитав він, глянувши на мене.

— Компліментами? - уточнила я.

— Так.

— Чоловіки також люблять компліменти. Але дещо іншого роду. Вибачте, не змогла втриматись. Але я рідко бачила чорних магів з подібними янтарними очима.

Пильний, вивчаючий погляд, ніби він намагається проникнути мені в голову своєю магією. Не на ту напали, графе.

— Щоб стати коханкою імператора Вам потрібно дуже сильно постаратися, — сказав він, скептично оглянувши мене з голови до ніг. – Ерлоу мав Вас хоч чогось навчити.

— Мене всьому навчили у дівочому пансіонаті…

— Цікаво, чому вчать у пансіонатах при монастирях? - перервав мене чоловік, приречено зітхнувши.

  — Всім жіночим хитрощам, - з усмішкою відповіла я. - Не варто хвилюватися за мене, графе Тейрен. Я знаю що робити. Запевняю, представивши мене Його величності, Вам не буде за мене соромно.

Він знову підніс келих, і перед тим, як зробити ковток, тихо промовив:

— Це мене мало хвилює.

Я оглянула бальний зал. Багато хто продовжував стежити за нами.

— Скільки років Ви не з'являлися на балах? – поцікавилася я.

— Багато.

Він був явно не балакучий. Цікава мені була лише причина. Я зітхнула і вирішила взяти паузу. Але повивчавши обличчя людей, поспостерігавши за парами, що танцювали, мені стало нудно.

— Чому Ви не одружені? - запитала я, знову розвернувшись до чоловіка, невідривно стежачи за його обличчям. Здається, я дію йому на нерви. - Невже Ви думали, що ми весь бал будемо стояти мовчки?

— Так і сподівався. Але, мабуть, не судилося, правда?

— То чому Ви не одружені? Тут половина жінок не може відірвати від Вас своїх очей. Одній жінці навіть чоловік зробив зауваження. Сама чула та бачила.

— Мені подобається моє життя, — роздратовано відповів граф і зробив мені зауваження: — Еріеле, не знаю чого Вас вчили у вашому пансіонаті, але явно не правилам тактичної поведінки.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍