Читати книгу - "Кращий друг мого чоловіка, Тая Смоленська"

А ось Максим інший. Ми якось на рибалку разом їздили, то він на зворотному шляху квіти дружині купив і якусь дрібничку. Пам'ятаю, просив у мене поради, щоб такого на день народження їй подарувати. Хвилювався, чи сподобається.                   

- Дякую. Я, мабуть, справді придумала собі зайвого. Піду десерт із холодильника дістану, я такі смачні еклери спекла, - змовницьки вимовляю я, пам'ятаючи, як їх любить Максим і завжди просить ще й із собою парочку загорнути.                                

– З цього й треба було починати, а то на столі одні салати та м'ясо, – сміється він і відчиняє двері, пропускаючи мене вперед. Настрій швидко підскакує до стелі, відпускає напруга. Я віддаю Максиму куртку, сама ж приймаюсь викладати десерт на тарілки і повертаюся до гостей, заражаючись веселощами свята і раз у раз притискаючись до міцного боку чоловіка.