Читати книгу - "Довга дорога до тебе (ч.3), Хелена Власенко"

Глава 2

 Наступного дня зраненька Дана відвела Даринку в садок і бігом вернулася додому, щоб привести себе в "товарний" вигляд. Співбесіда призначена на одинадцяту годину і потрібно презентабельно виглядати - можливо це найважливіша в її житті зустріч. Вона так хвилювалась, що складалось враження, ніби так воно і є.

 Дана ще з учора запланувала, що одягне, але, стоячи перед дзеркалом, раптом вирішила, що матиме ефектніший вигляд в спідниці довжиною за коліно, аніж штанах, хай і класичного крою. Довелось поспіхом шукати потрібну річ в коробках. Вони з Даринкою вже почали пакувати свої речі, готуючись до переїзду, а сьогодні це стало додатковим моментом роздратування.

 Та, попри всі незручності, за п'ятнадцять хвилин до одинадцятої вона стояла в холі великого бізнес-центру і вже розпитувала в охорони де знаходиться потрібна фірма і як туди потрапити. За своїм хвилюванням навіть не помітила вказівники з назвами, що висіли на самому вході.

 Після детального і привітного пояснення охоронців стосовно того, як і куди іти, Дана незабаром опинилася на потрібному поверсі. Виходячи з ліфта, вона глибоко вдихнула, витерла вологі долоні об тканину спідниці і ступила в ще один просторий хол з дуже приємним, сучасним офісним інтер'єром.

 Ввічлива молода дівчина на рецепції провела її до потрібного кабінету, біля якого вже чекали три кандидатки на цю ж саму посаду. Нервозність Дани росла. Коли, врешті, прийшла її черга заходити в кабінет, серце калатало як ніколи, хоч вона і думала, що, після пройдених до цього часу з десяток співбесід, її вже нічим не проймеш. Очевидно, цього разу вона справді була зацікавлена в позитивному результаті.

 Та на самому початку співбесіди, варто було жінці, що її проводила заговорити - нервозність пішла на спад. Її спокійна, доброзичлива натура прихиляла до себе і додавала впевненості. Завдяки пройденим до цього співбесідам, Дана навчилася відповідати на звичайні, а часом й ідіотські корпоративні питання, тому змогла повністю розслабитись і переконливо поводитись та запитувати те, що цікавило саме її.

 - Так от, щодо обов'язків, - заговорила жінка, - це першочергово переклад і особливо синхронний, але не тільки. Крім цього, посада передбачає часткове виконання обов'язків асистентки керівника.

 - Асистентки керівника? - Дана була трохи здивованою таким поворотом подій, але незляканою.

 - Так. В нього вона, звісно, є, але виникла необхідність передоручити частину обов'язків пов'язаних з перекладом іншому працівникові. І ще такий момент. Наразі це в перспективі, але доведеться супроводжувати керівника у відрядженнях і тут знадобляться навики асистентки. Чи ви маєте можливість відлучатися в невеликі відрядження? 

 Питання, яке застало Дану зненацька. Вона і не знала, що на це відповісти, оскільки не обдумувала його, але сказала чомусь впевнено:

 - Так. Я маю можливість їздити у відрядження.

 Вона ще не знала як, але повинна якось врегулювати питання з Даринкою, тобто куди її дівати на тих кілька днів, що доведеться відлучатися. Можливо заздалегідь просити маму приїхати чи Катю побути з дитиною. Це дуже напружувало, але варіантів особливо не назбирувалось. В крайньому випадку можна домовитися з Юлею, дівчиною-сусідкою з теперішньої квартири, яка періодично виконувала роль няні.

 - Ну що ж. Наразі я дізналася все, що мені потрібно. Можливо у вас залишились якісь питання? - доброзичливо всміхнулася співрозмовниця.

 - Те, що мене цікавило я вже спитала раніше, тому... а хоча, - Дана зненацька вирішила поцікавитися, - керівнику якого відділу потрібна асистентка?

 - Відділу ніякого, - спокійно відповіла жінка. - Це посада асистентки керівника фірми.

 Інформація трохи збентежила, але достатньо швидко усвідомилась, як не така і вагома в даній ситуації.

 - Отже, якщо у вас нема питань - проходьте далі в сусідній кабінет зразу за цими дверима направо. Там вас чекає практична частина співбесіди. Через два дні ми зателефонуємо, щоб повідомити наше рішення. Далі, якщо все гаразд, доведеться пройти ще одну співбесіду безпосередньо з керівником.

 - Так, так, розумію, - кивнула Дана і поспішила розпрощатися, щоб не відтягувати наступну частину її сьогоднішнього "допиту".

 Додому вона верталася в цілому задоволеною результатом своїх старань і з внутрішньою впевненістю, що їй передзвонять з хорошими новинами. За два наступні дні це тихе переконання знатно потріпалось і знизилось до мінімуму. Під кінець другого дня Дана вже змирилася зі своїм програшем і навіть почала листати в інтернеті свіжі підходящі вакансії. Вона якраз закінчувала поселяти чергового постояльця, коли телефон засвітився вхідним дзвінком. Дана буквально на останній секунді після завершення оформлення пожильця встигла відповісти.

 Цей етап співбесіди вона пройшла. Тепер їй і ще одній кандидатці залишилося поспілкуватися з безпосереднім керівником.

 

***

 Чи буває кращий період року, аніж теплий вечір пізньої весни та початку літа? Питання, мабуть, риторичне. В спину, звісно, дихають теплі осінні вечори, але це вже радше тужлива ностальгія і останні милосердні, прощальні помахи літа перед немалим періодом сірості і пронизливого холоду. А от весна наповнює ентузіазмом, натхненням до життя.

 На вулицю опустилася вже темна ніч. Довкола шлейфом розповзлись і максимально-гостро лоскотали нюх аромати бузку і жасмину. Життя поволі стихало і звичайна щоденна метушня перестала напружувати, тому можна дозволити собі просто і безцільно посидіти в автомобілі. Хотілося відпочити від усього: від роботи, від постійних проблем, від внутрішньої пустоти і безглуздості, від фальшивого затишку, що чекає вдома, від постійних, але небезпідставних докорів.

 Ян відчинив вікно і до салону авто вмить прокралися тепло і аромат бузку. Цей запах завжди вертав його спогадами в одне з найщасливіших періодів в житті, який він багато років тому провів у селі в бабулі. Незважаючи на те, що минуло вже стільки часу, але чомусь цей аромат не перестає асоціюватися з тим життям. А ще аромат груш... Солодкий, соковитий, п'янкий і... фальшивий.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍