Читати книгу - "Нічого особистого, просто любов, Світлана Муха"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Моя свекруха рано овдовіла. Її чоловік був її великою любов’ю жінки до чоловіка, і після його смерті вона не стала впускати до свого життя нового чоловіка для кохання, адже в неї була ще одна велика любов — це її сини. Вона продовжує любити та бути оточеною любов’ю: дітьми, онуками, невістками та новими родичами, подругами та ремонтниками телевізорів, яких вона постійно підгодовує то борщем, то форшмаком. Діра, що утворилася після відходу дійсно коханої і люблячої людини, ніколи не перетвориться на пишну клумбу. У ній дбайливо зберігатимуться щасливі спогади, яскраві моменти й тягар всього недомовленого. Але це не означає, що життя не вдасться наповнити новими барвистими моментами та відчуттями щастя. Оптимізм — це усвідомлений вибір і праця. Мудрий оптимізм — це надзусилля.
Одна моя клієнтка, назвемо її Тетяною, присвятила всю молодість художній гімнастиці, потім тренерській роботі, потім роботі тренера фігуристів. Вона багато подорожувала, любила своїх учнів, колег та друзів і якось не помітила, як їй виповнилося п’ятдесят років. Щось клацнуло в її голові, і вона усвідомила, що її учні — це не її діти, а кубки та медалі у квартирі збирають пилюку, але не дають їй людського тепла. Тетяна занудилася. Її настрій передався її учням, які перестали брати призові місця. Колеги, друзі та учні забили на сполох. Власне, одна з підопічних цієї дівчини й привела її до нас в офіс зі словами: «Допоможіть моєму тренеру».
Тетяна, з її точеною фігурою та поставою представниці художньої гімнастики, досить швидко почала отримувати запрошення на побачення. Чоловіки втрачали голову від її зовнішності та професійних досягнень. Наш клієнт зі Швеції знайшов чорно-білі фотографії Тетяни на чемпіонатах світу та Європи. Він закохався, як хлопчик, залицявся красиво і наполегливо: кошики білосніжних троянд і навіть «я тебе люблю» російською мовою білою фарбою під вікнами спортивного комплексу, у якому працювала Тетяна. Потім було красиве невелике весілля на Мальдівських островах та переїзд до Швеції.
А ще за півроку Тетяна знову занудилася. Ні, її чоловік справді щиро її кохав. Крім того, дівчина досить добре розмовляла англійською і за півроку змогла освоїти базовий рівень шведської, щоб комфортно почуватися у Стокгольмі.
Тетяна була кохана і кохала, але при цьому не була щасливою, бо її перша велика любов — спорт та учні — залишилися в Україні.
Ця історія має щасливий кінець: Тетяна з чоловіком переїхали до США — її чоловік перевівся в американський офіс, а Тетяна тепер тренує американських гімнасток при університеті. Одного кохання чоловіка для неї виявилося замало.
Останнім часом на різних бізнес-тренінгах постійно використовують вираз «розкладати яйця в різні кошики» або «не складати яйця в один кошик».
Я впевнена, що кожна розумна жінка повинна сама підготувати для себе ті самі різні кошики. Це не означає, що кожна жінка зобов’язана створити пару бізнесів, навчитися писати картини або виграти кілька чемпіонатів Європи, наприклад, із шашок чи тенісу, хоча, власне, чому б і ні? Щоб бути щасливою в коханні, жінка має бути вже оточена любов’ю і бути щасливою. Ймовірно, ви захочете ще раз перечитати останню фразу, а можливо, ви прямо зараз закочуєте очі й подумки критикуєте моє твердження — це ваша внутрішня курочка дається взнаки.
Згадаймо хімію. Пам’ятаєте, як виглядають посудини, що сполучаються? Ми спростимо завдання і розмістимо картинку. Уявіть собі, що ваше життя — любов — це кілька сполучених посудин, у які ми заливатимемо щастя. У кожного їх буде своя кількість. У Тетяни з прикладу їх спочатку було дві: це її любов до спорту та любов до учнів. У якийсь момент цієї любові стало так багато, що вона стала виходити за краї тих самих двох сполучених посудин, розтікатися по стінках, заливати собою навколишні поверхні і йти в нікуди. Потім з’явився особливий чоловік — третя посудина — і в любові Тетяни з’явилася нова ємність для заповнення.
Цього кохання стало ще більше, воно рівномірно розподілилося між коханим нареченим, спортом та учнями. А потім — переїзд до Швеції, і одну посудину знову забрали — учнів. І весь потік кохання знову почав намагатися уміститися лише у двох посудинах — спорт та коханий чоловік. І знову вся ця любов не змогла вміститися в двох колбах, почала переливатися за краї, марнуватися, поки знову не додалася третя посудина — нові учні в США. Любов знову поступово розподілилася по колбах. Через кілька років шлюбу ця пара всиновить хлопчика. У житті Тетяни з’явиться ще одна важлива для неї сполучена посудина.
Чи може жінка бути щасливою та закоханою, якщо в її житті немає особливого чоловіка? Тут можна довго розмірковувати на тему, що важче: ніколи не любити чоловіка чи жінку або ж вибудувати справжні, наповнені любов’ю стосунки, відчути розумну любов, а потім її безповоротно втратити. У моєму розумінні «жодного разу не відчути розумної любові» — це велике рукотворне упущення, яке складно заповнити.
Згадаймо закон про сполучені посудини. Його суть полягає в тому, що в будь-яких двох або кількох з’єднаних між собою посудинах, у яких однорідна рідина може вільно перетікати з однієї посудини в іншу, рівень тієї самої рідини в цих сполучених посудинах буде однаковим.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нічого особистого, просто любов, Світлана Муха», після закриття браузера.