Читати книгу - "Спецназ"

говоримо про тероризм на такому рівні, ми повинні говорити про КДБ». Неправильно. Є три достатніх резони, чому спецназ є частиною ГРУ, а не КГБ. По-перше, якщо ГРУ і спецназ були б прибрані з Радянської Армії і передані під керівництвом КДБ, то це було б рівнозначне засліпленню сильної людини, якій зав'язали очі та позбавили її якихось інших важливих органів, і змусили битися, підказуючи їй, що їй треба робити для боротьби з іншою людиною, що стоїть перед нею, кажучи їй, як їй рухатися. Радянські лідери не один раз намагалися зробити це, і це завжди закінчувалося провалом. Інформація, що надходить від таємної поліції була завжди неточною, запізнілою і недостатньою, а дії сліпого велетня, відповідно, були ні точними, ні ефективними.

По-друге, якщо дії ГРУ і спецназу керувалися б КДБ, то в разі катастрофи (неминучої в такій ситуації) будь-який Радянський командир або начальник штабу міг би сказати, що він не отримав достатніх відомостей про противника, наприклад про чинні аеродроми, а ракетна батарея по сусідству не була знищена силами КДБ. Це будуть чудово обґрунтовані скарги, хоча, незважаючи на те, що в деяких випадках зруйнувати кожен аеродром, кожну ракетну батарею і кожен командний пункт неможливо, оскільки доставка інформації під час бою завжди неповноцінна. Будь-який командир, який отримує інформацію про супротивника, може задумуватися над мільйоном додаткових питань, на які немає відповіді. Є тільки один вихід з такої ситуації, і він полягає в тому, щоб зробити кожного командира відповідальним за збір своєї власної інформації про ворога і щоб покласти на нього всю відповідальність за поразку від свого противника. Тому, якщо інформація недостатня, або деякі цілі не були знищені, тільки він сам і його начальник штабу відповідають за це. Вони самі повинні організувати збір і обробку інформації про ворога, так щоб мати якщо не повні дані, то, принаймні, найбільш необхідну інформацію в потрібний час. Вони зобов'язані організувати операцію своїх підрозділів так, щоб зруйнувати найбільш важливі перешкоди, встановлені ворогом на шляхах їх просування. Це - єдиний шлях гарантувати перемогу. Радянське політичне керівництво, КДБ і військові лідери мають все, використовують кожну можливість, щоб підтвердити те, що немає іншого шляху.

По-третє, радянська таємна поліція, КДБ, виконує різні функції і в неї інші пріоритети. У неї свій власний терористичний апарат, який включає організацію дуже схожу на спецназ, відому як осназ. КДБ використовує осназ для виконання різних завдань, часто схожих у багатьох випадках з такими, що виконуються спецназом ГРУ. Але радянські керівники вважають, що краще не мати ніяких монополій в галузі таємної війни. Змагання, вважають вони, дає набагато кращі результати, ніж нормування.

Осназ не є предметом обговорення в даній книжці. Тільки офіцер КДБ, безпосередньо пов'язаний з осназом, міг би описати що це таке. Мої ж пізнання дуже обмежені.

Але, просто, оскільки як книжка про Сталіна не може бути повною без деякого опису Гітлера, так і осназ не може бути не згаданий тут.

Термін «осназ» зазвичай зустрічається тільки в таємних документах. У розсекречених документах цей термін пишеться повністю як «особливого призначення» або ще в скороченому до двох букв вигляді «ОН». У випадках, коли довгу назву скорочено, ці літери «ОН», ставлять разом з попередніми буквами. Наприклад, ДОН означає «дивізія осназ», ООН - «загін осназ».

Ці два слова «особливий» та «спеціальний» дуже близькі за змістом, але досить різні слова. При перекладі дуже важко підшукати точні еквіваленти для цих слів, тому легше використовувати терміни «осназ» і «спецназ» без перекладу. Осназ, безсумнівно, з'явився в той же самий час, коли й комуністична диктатура. У найбільш ранні моменти існування Радянського режиму ми виявляємо описи загонів особливого призначення - спеціально створених загонів. Осназ означає військово-терористичну одиницю, яка з'явилася як ударні групи Комуністичної Партії, і чиїм завданням була охорона цієї партії. Пізніше осназ був переданий під контроль таємної поліції, яка час від часу змінювала свою назву так само легко, як змія змінює свою шкуру: ЧК - ВЧК - ОГПУ - НКВС - НКДБ - МДБ - МВС - КДБ. Однак змія завжди залишається змією.

Той факт, що спецназ належить армії, а осназ таємній поліції, і визначає всі відмінності між ними. Спецназ діє переважно проти зовнішніх ворогів; осназ робить те ж саме, але, в основному, на своїй власній території і проти своїх громадян. Навіть якщо і спецназ, і осназ ставляться перед виконанням одного і тієї ж завдання, Радянський уряд не схильний сильно покладатися на співпрацю армії і таємної поліції через виражений інстинкт до суперництва між ними.

Розділ 3

Історія Спецназу

Для того щоб краще зрозуміти історію спецназу корисно повернути наші думки назад до Британському Парламенту за часів Генріха VIII. У 1516 році член парламенту Томас Мор опублікував чудову книжку, названу «Утопія». У ній він показав, просто й переконливо, що дуже легко створити суспільство, в якому панує загальна справедливість, але що наслідки цього створення були б жахливими. Мор описує суспільство, в якому немає приватної власності, де все контролюється державою. Держава Утопія повністю ізольована від зовнішнього світу, так само повністю, як бюрократичний клас править населенням. Верховний правитель ставиться довічно. Сама ж держава, всього лише півострів, витрачає значні зусилля частини населення й армії, щоб викопати глибокий канал, що відокремлює її від решти світу, і перетворитися на острів. Впроваджене рабство, але життя решти населення не краще, ніж у рабів. Люди не мають своїх будинків, і, в результаті, будь-хто може в будь-який час зайти в той будинок, в який він хоче - система навіть гірша, ніж у статутах Радянської Армії сьогодні, де казарми кожного підрозділу відкриті тільки для солдатів цього підрозділу.

Насправді ця система в Утопії починає бути більш схожою на таку в Радянському концентраційному таборі. В Утопії, приміром, це видно, коли людям треба вставати зі сну (о четвертій годині ранку), коли їм треба йти спати і скільки хвилин відпочинку в них може бути. Кожен день починається з публічної лекції. Люди повинні пересуватися в межах групового пропуску, підписаного Мером, і якщо їх затримають без пропуску поза їхнім районом, їх суворо карають, як дезертирів. Кожен старанно стежить за своїм сусідом: «Кожен підглядає за тобою».

З тонким англійським гумором Томас Мор описує способи, за допомогою яких Утопія веде війну. Все населення Утопії, чоловіки й жінки, вчаться воювати. Утопія веде війни тільки за свою безпеку і, звичайно, за звільнення інших народів. Народ Утопії вважає, що