Читати книгу - "Відьомський шабаш , Лія Тан"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Поклавши всі свої відьомські атрибути, які прихопила з собою, на переднє сидіння пасажира, я сідаю за кермо, й рушаю з місця.
Знову дзвонить телефон. Виїхавши з двору я змушена зупинитися, аби зняти слухавку. Це знов Поліна.
— Орисю, я купила мало гарбузів. Заскоч, будь ласка, в магазин та візьми іще з десяток, але різних за формою та розміром. — просить подруга.
— Гаразд заїду! — погоджуюся і рушаю з місця.
Їду швидко, адже хочу приїхати вчасно на вечірку. Бо прибути передчасно у мене вже не вийде. Ще ж гарбузи потрібно купити.
Стараюся їхати бічними вулицями, аби не втрапити в тягнучку. Доїжджаю до світлофора, як загоряється червоне світло. Я на мить пригальмовую, і оскільки пішоходів на зебрі немає, їду далі.
Та вже за кілька секунд, чую завивання сирени позаду.
Глипаю у бічне дзеркало, і торопію. У ньому бачу патрульну машину.
О, ні! Тільки не це! Я ж тепер нікуди не встигну.
Шалене хвилювання охоплює тіло. З’їхавши на узбіччя, вмикаю аварійні вогні.
З шаленим хвилюванням чекаю доки до мене підійдуть патрульні.
Опускаю вікно, коли поруч зупиняється поліціянт. Чоловік у формі представляється, й одразу зачитує мені статтю мого порушення.
— Я перепрошую! Мені страшенно прикро, але я дуже поспішаю. — починаю проситися. Від шаленого хвилювання здається з голови всі розумні думки повтікали, тому бурмочу у пів тону. — Я більше так не буду.
Та патрульним здається байдуже. До нас підійшов іще один чоловік. Разом вони вимагають пред’явити документи. Виконую прохання поліціянтів, і страшенно нервую, коли поруч зупиняється іще один молодик у формі.
Перший чоловік передає мені документи й питає.
— Куди ви так поспішали, Орисю Борисівно?
Я нервово кліпаю, й кажу правду.
— На Гелловін!
— То вам потрібно було на мітлі летіти, так і в корки б не потрапляли, і аварійну ситуацію на дорозі, б не створювали. — віджартовується другий поліціант.
— Відпустіть, будь ласка! Я справді більше так не буду. — прошуся, бо як викрутитися з цієї ситуації не знаю.
— Ні, шановна! — заперечує перший чоловік. — Ходімо з нами. Будемо оформляти протокол.
Мені страшно. Це моє перше порушення за дев’ять років. Не хочу псувати свою репутацію. Але схоже на диво сподіватися марно.
А, що ще скаже тато, коли дізнається?!!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відьомський шабаш , Лія Тан», після закриття браузера.
