Читати книгу - "Одне Різдво на двох , Лада Короп"

3.

— І що нам тепер робити? — цікавлюся у Девіда. 

— Доведеться цю відпустку нам провести пліч-о-пліч. — Прекрасно. Ще цього мені не вистачало. Хотіла побути наодинці. Якнайдалі від людей. А тепер мені доведеться жити з незнайомим хамовитим чоловіком. Цілих три дні. 

— Так, згоден. Це тобі не казка про Попелюшку... 

— А до чого тут Попелюшка? 

— Ну типу ти така бідна й нещасна жертва обставин. Доля з тебе знущається. Й тут раз й ти зустрічаєш принца на білому коні, — Девід змахує руками. 

— Не смішно. Геть не смішно, — промовляю. 

— Ну все годі. Взагалі то я голодний і мені б не завадило прийняти душ. Девід встає й прямує до ванної. Дивлюся на нього широко розплющеними очима. 

— Якщо ти думаєш, що я ділитимуся з тобою їжею, то сильно помиляєшся. 

— Їжею можеш не ділитися, а от ліжком доведеться, — Девід підморгує мені, а я аж підскакую від неочікуваності. 

— Що? 

— Ну тут одна спальня, а отже нам доведеться спати в одному ліжку. Що поробиш? — Девід знизує плечима. 

— Розмріявся. Забудь про це. Ще почнеш чіплятися до мене ненароком, — хмикаю. 

— Ну якби я цього хотів, то зробив би це прямо тут. — Нахаба, — обурююсь. 

— Шеррі, тебе не бентежить, що ти продовжуєш стояти переді мною в одному рушнику? Як ти думаєш якби я був сексуальним маніяком мене б це зупинило? 

Слова Девіда повертають мене у реальність. Я червонію з голови до п'ят й зібравши усю свою мужність з високо піднятою головою йду до спальні. Розчісую своє густе волосся й чую стук у двері. Знову він. Невже не розуміє. Відчиняю. Девід стоїть в одних штанах та футболці, яка тісно облягає його підтягнуте тіло. Зізнатися чесно, як чоловік він дуже сексуальний. У мене були хлопці, але жоден з них не міг похизуватися таким тілом. 

— Чого тобі? — питаю невдоволено. 

— Слухай, я тут подумав й на знак примирення приготував нам обід. Будеш? 

— Ти вмієш готувати? — підозріло питаю. 

— Так. Я ж шеф-кухарем працюю. Шеф-кухар з таким тілом це мазохізм. 

— Добре. Спущусь через кілька хвилин. Обід вийшов й справді смачний. Девід майстер своєї справи. 

— А чим ти займаєшся? — запитує Девід ретельно пережовуючи шматок м'яса. 

— Працюю івент — менеджером. Як то кажуть дарую людям свято. 

— Ми у цьому чимось схожі. Моя їжа дарує людям настрій. На святі. 

— Так. Але знаєш іноді це так набридає. Коли ти маєш бути завжди веселою й здаватися самовпевненою. Вдавати що тобі все одно. А у душу наче гаряче каміння накидали. 

— Буває. Та зазвичай не варто прив'язуватися до своїх клієнтів, — підсумовує Девід. 

— А що робити коли твій клієнт це колишній і його вагітна дружина? — на очі навертаються сльози. 

Не знаю чому я вирішила розкритися перед незнайомим чоловіком, але іноді це навіть краще. Йому байдуже до мене. Й він мене не осудить. 

— Ну це повна дупа. Звісно. 

— От і я про це. Іноді наша робота це зло. 

— Згоден. Тому пропоную випити за це. Хай наша робота приносить нам тільки задоволення, — промовляє Девід й підіймає склянку з соком. 

Киваю. Цілих три дні нам доведеться провести разом з цим чоловіком. Цікаво чим це закінчиться?

 

Привіт мої любі♥️ Щиро вітаю вас з Новим роком! Бажаю здоров'я та миру. Щоб нарешті у наших серцях був спокій. А у країні перемога. Ми переступили у новий рік з новими ідеями та починаємо відносно нове життя. З святом вас!

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍