Читати книгу - "Терра, teyaElwyn"

Розділ 3 Дім?

Дівчинка занесла мене до свого дому, вирішила мене викупати. Тепла вода лагідно стікала по моєму хутру, а якась біла і пухка штука пахла квітами. Я відчувала занепокоєння, бо боялась води та очі дівчинки, сповнені турботи, дивились на мене з такою ніжністю, що я боялась зробити бодай рух. 

Потім вона закутала мене і віднесла до своєї кімнати. 

— Ти тепер моя дитина, а я твоя мама. Відтепер маєш слухатися мене, а за бешкетсва — покараю. Твоє ім’я буде Мартіна.

Я не розуміла, що вона говорила. Та я відчула в її голосі щось насторожуюче.

— Отож, Мартіна, ти маєш поспати. Зараз я тебе загорну в покривала.

Ця людина закутала мене так, що я не могла поворухнутись, мені стало страшно. Дівчинка вийшла з кімнати. Мене тисло з усіх сторін, я відчула, що мені душно та спекотно, і стала вибиратись із цього полону. Лапками гребла, щоб хоча б трішки вирватись та відчути прохолоду. І ось, нарешті я викарабкалась, та тут повернулась дівчинка. 

— Хто тобі дозволив вилізати, Мартіно? Я тобі сказала сидіти! 

Її голос повністю змінився. Я відчула холод та злість.

Раз, і її рука вдарила мене. 

За що? Я стала плакати! Що я зробила? 

Знову удар!

— Не плач, Мартіно!

Я стала тікати та сховалась під ліжко.

— Вилазь, Мартіно, я злитись не буду. Вилізай кажу! 

Раптом, на мене глянула пара її темних та холодних очей. 

— Добре, начувайся.

Металева палиця штрикала мене під ліжком, і я загарчала, схопила її зубами. Мене витягли на світло, а руки знову міцно схопили.

— Не слухалась?! Будеш покарана!

Знову удар. Я плакала, але вона не чула. Біль знову і знову проходив через моє тіло. Від страху й болю я вкусила її за палець, відчувши смак крові.

— Ма-а-а-а-а-мо-о-о-о-о, — вигукнула вона, вибігши з кімнати зі сльозами. А я залишилася одна. Вже на вулиці.

Я все пам'ятаю.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍