Читати книгу - "Книга 1 : Кохання, що вбиває ., Anna O"

Глава 2: Перші тіні

"Любов і ненависть — дві сторони однієї медалі, яка падає на землю з розбитим звуком."

 

Восьмий клас… Це був момент, коли я зрозуміла, що все змінюється. Щось у повітрі стало іншим, хоча ніби нічого не трапилось. Ми все так само ходили в школу, сиділи на одних партах, сміялися, жартували, ділилися секретами. Але щось стало інакшим, і я не могла зрозуміти, чому.

Потім вона прийшла. Кароліна. Зрозуміла, що це не просто новенька, а справжня королева школи, та сама дівчина, яку всі помічають. Вона була з багатої родини, за кордоном вчилася, і всі в класі знали про це. Її голос був таким глибоким, що в ньому не було жодного натяку на сумніви, а усмішка — з хитрістю, яку не можна було розшифрувати. Тією осінньою дниною, коли Кароліна вперше увійшла до класу, я відчула, як щораз важче дихати. І все, що було до того, наче зникло, залишивши лише порожнечу.

Вона була ідеальна. І з першого погляду я зрозуміла, що між нею і Данією щось змінюється. Мене це вбивало. Тільки я знала, чому. І на початку я навіть не могла це сказати самій собі, тому що все, що я переживала, виглядало таким малим, таким безглуздим на фоні цієї нової обличчя.

Але я не могла витримати. З першої ж миті, коли Кароліна звернула на Даню увагу, щось всередині мене відмовлялося вірити. Ти помітив це, Даня? Ти не бачив, як вона просто вивела тебе з мого світу одним поглядом? Як вона робила кроки, щоб стати твоєю? Як вона відкривала в тобі всі ті почуття, які я не могла назвати? Як ти не помітив?

Я намагалася переконати себе, що все буде добре, що ми все одно залишимося такими ж близькими, як і до того, але щось у моєму серці почало руйнуватись. Я була як у пастці. І кожен день ці стіни між нами ставали все вищими, я не могла це зупинити.

Коли Кароліна дивилася на тебе, я відчувала, як земля під ногами починає розходитися, і це не було лише через її присутність. Я боялася, що вона зможе зробити те, що я не могла. Що вона зможе зайняти місце поруч з тобою, місце, яке було лише для мене. Як на мене, вона була дуже самовпевнена. Така вперта, бездоганна, без сумнівів у своїй правоті. І в мене виникло до неї дивне відчуття — недовіра. Це була не просто заздрість, це була справжня ненависть, що росла і зріла, з кожним новим словом Кароліни, з кожним її поглядом на тебе.

В той час, коли Даня та Кароліна стали більше проводити часу разом, я намагалася триматися на відстані. Я не могла дозволити собі розкрити свої почуття. Не могла зізнатися, що я більше, ніж просто друг для тебе, що для мене ти — не просто людина з мого дитинства. Ти став частиною мого світу, і тепер цей світ, здається, почав кришитися.

Я приховувала це, намагаючись бути впертою, спокійною, намагаючись зберегти хоча б одну краплину гідності. І що більше я намагалася залишатися відстороненою, тим більше мої почуття ставали заплутаними і болісними.

Кожен погляд, який ти кидав на Кароліну, кожне слово, яке ти говорив їй, я проковтувала, наче отруту. І чим більше я намагалася приховати свою ревнощі, тим важче ставало. Я бачила, як ви стаєте ближчими, і це било мене в серце.

Але чому я мовчала? Чому я не зізналася, що це було більше, ніж просто дружба? Чому я не сказала тобі, що без тебе все було порожнім, навіть коли ми сміялись разом?

Восьмий клас став початком кінця того простого дитячого світу, який ми створили. І на горизонті з'явилася нова тінь, яка поглинала все, що було до того. Тінь, яку не можна було уникнути, яку я не могла зупинити… І я почала розуміти, що цей перехід — це не просто зміна в класі чи в житті. Це був початок змін, яких я не хотіла, і від яких вже не можна було повернутися назад.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍