Читати книгу - "Право на смерть , Oleg Poroshok"

Розділ 3. Вибір і відповідальність

Після того як новий порядок почав встановлюватися, важливим кроком стало створення чіткої системи відбору тих, хто заслуговує на безсмертя. Вадим, як політик, усвідомлював, що кожне рішення має величезний вплив на майбутнє людства. Він не міг дозволити собі помилку, адже неправильний вибір одного індивіда міг призвести до катастрофічних наслідків.

Юлій разом із командою науковців створював спеціальні критерії для оцінки гідності людини на отримання еліксиру. Однак, як би вони не намагалися вивести універсальні формули і правила, вони стикалися з новими питаннями. Чи можна справедливо оцінити людину, яка зробила помилки в минулому, але тепер прагне виправити свої вчинки? Як врахувати той момент, коли суспільство стало настільки розділеним, що навіть чистосердечні наміри часто сприймалися як нещирі?

Задача стала все складнішою, а суспільство — все більш напруженим. Вадим розумів, що якщо не зберегти баланс між моралью і технологіями, то безсмертя стане не благом, а прокляттям. Люди не повинні були сприймати це як щось само собою зрозуміле, і тому треба було прищеплювати їм відповідальність за свої вчинки.

Один з найбільших викликів — це збереження людяності в світі, де технології безсмертя можуть перетворити людей на бездушних істот, які живуть без мети і сенсу. Вадим був стурбований тим, що технології, які дозволяли їм переміщатися по всесвіту за допомогою електронного коду, могли створити ілюзію безмежної свободи, але в той самий час позбавити людей справжніх цінностей — взаємоповаги, допомоги, спільної праці.

Тому було прийнято рішення, що лише ті, хто демонстрував не тільки прагнення до самовдосконалення, але й готовність служити суспільству, мали право на еліксир. Всі решта повинні були залишити цю можливість для тих, хто готовий принести реальну користь людству, а не тільки собі.

от в один момент, після великої зустрічі урядових представників і науковців, Вадим і Юлій прийняли найскладніше рішення: не кожен мав право на вічне життя. Це було важливе і символічне рішення, яке стало відправною точкою для нової ери, де мораль була наріжним каменем суспільства.

У той час, як політичні та наукові рішення набували значення, з’явилися нові загрози. Піратські цивілізації, котрі давно намагалися підкорити людство, почали активно діяти. Вони не визнавали моральних принципів і вважали, що можна завоювати будь-який світ, якщо в нього увійти з достатньою силою і хитрістю. Юлій, знаючи, що без перемоги над цими цивілізаціями людство не зможе забезпечити своє майбутнє, розробив нову серію військових технологій, які дозволяли зруйнувати їхні плани.

Юлій і Вадим розуміли, що для боротьби з такими силами треба не лише технічні винаходи, але й нові стратегії. Однією з основних ідей стала тактика зрад, у якій людство намагалося використовувати внутрішні суперечності серед ворогів, намагаючись довести їх до самознищення. Це було жорстоке, але необхідне для виживання людства, рішення.

На цьому етапі Вадим прийняв ще одне важливе рішення: він започаткував програми, які мали допомогти створити моральний кодекс для кожного члена суспільства. Цей кодекс мав стати основою для розвитку цивілізації, де безсмертя не буде сприйматися як нагорода за багатство чи владу, а як відповідальність і можливість служити іншим.

Вже з перших кроків цієї ініціативи стало зрозуміло: щоб людство могло дійсно використовувати дар безсмертя, воно повинно знову навчитися жити по справедливих, моральних принципах, зберігаючи свою людяність і гідність. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍