Читати книгу - "Вояки"

передає тепло тілу. (Вільний одяг також дозволяє поту швидше випаровуватись.)

Якщо ж мішкувата сорочка білого кольору, ще краще. Одяг світлих кольорів відбиває деяку частину сонячного проміння, отже, вам дістанеться менше. А от якщо ходити сонячного дня без сорочки, то замість прохолоди відчуєте більшу спеку. Коли Едвард Адолф вивчав, як почуваються «роздягнені чоловіки на сонці», піддослідні сиділи на сонці в самих лише черевиках, шкарпетках і спідній білизні — вони страждали, ніби температура повітря була на 10 градусів вища. Додаткового дискомфорту завдавало те, що контрольний піддослідний, повністю одягнений чоловік, сидів поруч із ними. Це було просто знущання.

Можете собі уявити, що думають експерти з теплової немочі про людей, які полюбляють засмагати, тобто добровільно лежать під прямими сонячними променями на гарячому піску, та ще й роздягнуті. Не дивно, що таким здебільшого займаються неподалік великої блакитної ванни під назвою «океан». Тільки не треба вставати з простирадла та вправлятися в підніманні чогось важкого. Перевтома м’язів наразить вас на ризик виникнення потенційно фатального стану — рабдоміолізу. Якщо тіло не може вдовольнити збільшені потреби м’яза в «паливі», такий м’яз урешті-решт стане ішемічним.

Спека загострює цей процес, бо плазма потрібна для потовиділення. Клітини м’яза, що піддається кисневому голодуванню, руйнуються, і їхній вміст потрапляє в потік крові. Один із компонентів такого розпаду — калій, його високий рівень у крові може викликати зупинку серця. Інший компонент — міоглобін — ушкоджує нирки, іноді до відмови. Так можна стати трупом з розвиненими м’язами.

На військових базах в Афганістані бодібілдинг був найпопулярнішою розвагою на дозвіллі. А там спекотніше, ніж на пляжі у Венісі[104]. Харчові добавки для бодібілдерів, які солдати вживають, щоб швидше «нарощувати масу», значно підвищують ризик. У них часто містяться потенційно небезпечні складники: стимулятори, які прискорюють скоротливість м’язів, термогенні засоби, які підсилюють метаболізм, та креатин, який пришвидшує зневоднювання. Усі вони підвищують конкуренцію за обмежену кількість крові в організмі. Консорціум з питань охорони здоров’я та ефективності дій військовослужбовців веде онлайн-ресурс «Безпечність використання харчових добавок» (Operation Supplement Safety), на якому розглядають безпечність різних продуктів, однак, беручи до уваги, що в інтернеті продають понад 19 000 різноманітних добавок — а Amazon.com виконує доставлення на всі основні військові бази, — це дуже схоже на Сізіфову працю. Якщо хтось незнайомий з міфом, Сізіф — давній грек, якого боги покарали тим, що прирекли на вічне закочування на гору величезного каменя (або доки його не зупинить рабдоміоліз). Протягом 2011 року серед військовослужбовців у США зареєстровано 435 випадків рабдоміолізу, спричиненого фізичними навантаженнями.

Навіть прості білкові добавки підвищують ризик. Білок розчиняється завдяки поглинанню вологи. Він відтягує воду від тканин організму в кров’яний потік, щоб вимивати продукти білкового розкладу, важкі для екскреторної (видільної) системи. Коли людина, що вмирає від спраги в пустелі, наважиться пити власну сечу, це її не врятує. На той час концентрація білків та солей така, що організм вимушений відтягувати від тканин додаткову рідину, щоб їх розбавити, тобто ситуація не поліпшиться, а погіршиться, адже людина тепер іще й пам’ятатиме, що пила власну мутну і смердючу сечу.

Рабдоміоліз може виникнути і з протилежного кінця спектра фізичної активності. Хворобливо товсті пацієнти, які вимушені нерухомо лежати на спині, наприклад під час довготривалої операції зі шлункового шунтування, ризикують, що вага їхнього тіла так сильно тиснутиме на м’язи спини, що кровообіг ускладниться. Через чотири-шість годин відмерлі клітини руйнуються і їхній вміст витікає, а коли пацієнт рухається чи його рухають, кров знову починає циркулювати і продукти розпаду стрімко виносяться в кров’яний потік. Люди, яких засипає уламками внаслідок землетрусу чи яких затискає в автомобілі після аварії, наражаються на такий самий ризик. А також — коли п’яний непритомніє і лежить нерухомо протягом шести годин. Усе це мені пояснив дослідник рабдоміолізу, помічник головного хірурга Медичного центру Адміністрації у справах ветеранів у Портленді, Даррен Маліноскі. Він ще додав, що рабдоміоліз — одна з причин того, що люди перевертаються під час сну. «М’язи стають ішемічними, і це змушує вас перевертатися».

— Гляньте-но, у вас навіть стегна почервоніли, — каже Даєнна. Це перегріта кров прилинула до шкіри. — Хочете спробувати пройти ще півгодини з наплічником?

Анітрішечки.

— Думаю, досить мені.

Даєнна питає хлопців, як вони почуваються. Колега-інструктор Джоша, його звати Ден Лессар, відповідає, що його нудить. Джош запитання не почув, у його вухах мікронавушники. Він витягає один, і ми чуємо відголоски музичної агресії. Він слухає металгурт «Файв фінґер дез панч» (Five Finger Death Punch — «Смертельний удар п’ятьма пальцями»), здається, замість барабанів вони використовують синтезовані звуки кулеметного вогню.

Джош каже, що вони з Деном планують улаштувати «справжнє тренування» пізніше сьогодні.

— Мері зупинилася через сім хвилин ходіння з наплічником, — «здає» мене Даєнна.

Джош стає на мій захист:

— Люди не народжуються з наплічником за плечима. Коли я його вперше надягнув, то зненавидів своє життя.

Здається, він — хороша людина, яка багато чого пережила. Його легковажність, жвавість, невинність, з якою народився, — усе це стало жорсткішим в Іраку. Війна має властивість денатурувати людей.

Об 11:30 нас випускають із «пічки».

— Тепер можете вийняти свого «друга», — каже технік лабораторії, Кейтлін, маючи на увазі зонд.

Трохи раніше, посеред обговорення унікальних моделей потовиділення, Кейтлін підняла обидві руки, ніби щойно виграла Вімблдон, і заявила: «Моя права пахва пітніє набагато сильніше». У чому ми могли переконатися на власні очі. На цьому можна переходити до суті роботи Даєнни: генетичні відмінності терморегуляції — ефективно/неефективно, лівий бік/правий бік, це якщо грубо і загалом, — на диво великі, а також варті серйозної уваги, з огляду на те, що США, здається, постійно борються з екстремізмом на Близькому Сході.

Даєнна пропонує відвідати найближчий кафетерій у Центрі Волтера Ріда і продовжити розмову.

Їй вторить Джош:

— Життєзабезпечення. Треба цим зайнятися.

Піца у «Ворріор кафе» не схожа на здорову. Я маю на увазі не те, що їсти її шкідливо для здоров’я (хоч і таке може бути), а швидше те, що сам продукт має якийсь хворий вигляд. Набрякла скоринка. «Спітнілий» сир. Пепероні, як струп’я. Слідом за Джошем і Деном я йду в салатний бар. Як і багато хто в американському війську, хлопці — прихильники кросфіту, системи тренувань, спрямованої на реальну, або «функціональну», силу замість розвинення окремих м’язів. Для цього, зокрема, треба їсти багато зелені.

— Усі хочуть бути великими та сильними, — каже Джош у перервах між ковтанням їжі, після того як ми розсілися за столом.

Він їсть цілеспрямовано, як і говорить чи крокує на тренажері. Кажучи «усі»,