Читати книгу - "Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Теща:
– От, перебив мене! Якраз думка вискочила з голови!
Зять:
– Щаслива думка.
Теща:
– Ти пишеш вірші, та хіба ж їх можна читати?!
Зять:
– Ви варите борщі… Я ж їм…
– Який би анекдот ти не розказав, твоя теща регоче! Поважає.
– Та ні… У неї просто нові зуби.
На гостинах у тещі. Пізній вечір. Теща:
– Доню, ну заграй що-небудь на піаніно.
Донька:
– Відчепіться, мамо!
Зять:
– Вона втомилася… Та й навіщо це?
Теща:
– Хай сусіди позляться.
– Коли моя доня співала по-італійськи, ви ледве було не заплакали. Ви італієць?
– Ні, я учитель співу.
Теща:
– Для мене було б страшним ударом, якби я не співала.
Зять:
– А для мене удар те, що ви співаєте…
У церкві глухувата теща до зятя:
– А чому хор так тихо співає?
– Та сьогодні нема хору, мамо!
Зять:
– Ну і чим же це я, мамо, обмежую свободу вашої доні?
Теща:
– Мізерним заробітком!
Суддя:
– Ну і чому, підсудний, ваші пояснення цілком протилежні поясненням матері вашої дружини?
– Так це у нас із нею так ведеться ще з дня весілля.
Суддя:
– Чому ви тричі поверталися в пограбований вами магазин?
– Так… Теща з дружиною сукні приміряли і все їм не підходило!
Зустрілися Петро і Настя із імовірним майбутнім зятем.
– Вчишся? – питає Петро.
– На третьому курсі. Маю надію з Божою поміччю закінчити університет.
– А далі?
– З Божою поміччю влаштуюся на добру роботу…
– Ну, ну…
– Потім житло підшукаю пристойне. А там і поберемося з вашою донькою…
Після зустрічі Настя питає Петра:
– Ну, як тобі майбутній зять?
– Нічого, упевнений такий, беручкий. Але чому він мене Богом вважає?…
Суддя:
– Чому ви кинули в зятя чашку з гарячою кавою?
– Я хотіла йому помахати на прощання і забула, що у мене в руці кава…
Син телефонує мамі:
– Мамо! Я одружуюсь!
– Синку, яка я рада!
– Тільки… Мамо… Вона негритянка…
– Нічого, хлопчику, ми ж з татом не расисти…
– А ще… У неї троє дітей…
– Ну… Ми з татом діточок любимо…
– Мамо… Нам немає де жити!
– Приїздіть. Помістимося у нашій затишній однокімнатній.
– Як же ми там помістимось?
– Ну, ви з дружиною і дітьми у кімнаті, а тато в комірчині…
– А ви, мамо?
– А я зараз слухавку кладу, бо в мене… зупиняється серце…
Суддя до чоловіка:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми», після закриття браузера.
