Читати книгу - "Атланти з планети Земля, Леонід Миколайович Панасенко"

руку. І якраз вчасно. Брила злетіла вгору і з глухим стогоном шубовснула у киплячу кислоту.

— Хутчій, хутчій, — підганяв вулканолог.

Вони бігли по хисткому схилу, випереджаючи потік кислоти, ухиляючись від летючого каміння. А позаду наростав гуркіт пробудженого вулкана.

Титанові двері станції зачинилися за ними, і Віктор упав на підлогу, схлипуючи від знемоги і безсилої люті.

Знову, вже вкотре, вулкан відмовився одкрити йому свої таємниці.

…Яхта тихо ковзала по гладіні океану під легким ароматним вітерцем.

— Навіщо ти так ризикуєш? — докоряв Вікторові Віллі, зручно вмостившись у шезлонгу. — Невже нема інших засобів заглянути в надра? Невже так конче треба лізти в пащу вулкана?

— Ти ж знав, як діє вулкан, — відповів задумливо Віктор. — Це глибока дірка, що простягається від вершини на багато сотень метрів униз, до розплавлених озер. Чому лава, холонучи, не закупорює цієї дірки? Чому вулкани діють десятки і сотні років? Мені здається, що тут винні рідини й гази. Кислоти, луги, вода, гази на глибині розм’якшують породи, не дають їм застигнути в жерлі, роз’їдають кам’яну пробку. І коли цих рідин і газів накопичується дуже багато, починається виверження. От я й хочу визначити склад цих рідин. Скільки їх там і скільки треба, щоб почалося виверження. Тоді можна буде передбачити вулканічний вибух задовго до його початку, а потім і відвернути його, регулюючи кількість рідин. Доводиться лізти йому в пащу, як ти сказав.

— Але ж це ризик. Я консультувався. Наші торпеди утворюють тріщини, і по них починають виходити гази, виливається лава. Спочатку небагато, але… Вулкан може пробудитись, почнеться виверження, і ти загинеш. Фірма витрачає на тебе кошти, а ти лізеш у кратер. А якщо загинеш? Фірмі потрібні нові острови, сировина, а ти хочеш підкорювати вулкани, відвертати землетруси. Виконай завдання фірми і роби що хочеш. Фірма дасть тобі таку змогу. Я гарантую. А ти, пробач, відвертаєш свою увагу на інше. Зрозумій, діло є діло.

— Але, Віллі, мені це й треба саме для діла. Адже рідина скоріш за все там, де діють вулкани. Або колись діяли. Ми накачаємо потрібну рідину на потрібну глибину, і вулкан оживе.

— От і візьмися за це, — твердо мовив Віллі. — А передбачення строків виверження залиш на потім.

Того ж дня вони вилетіли до Італії. Віллі лишився в Неаполі, а Віктор із двома лаборантами піднявся на вершину Везувію по канатній дорозі разом із компанією балакучих туристів. Одягли азбестові костюми, маски, спустилися в кратер.

Засліпливо світилося лавове озеро в обрамленні розпечених брил, окутаних жовтими хмарами диму. Брили весь час змінювали свою форму, і коли Віктор придивлявся до них, то йому здавалося, що брили живі. Вони ворушились і тремтіли, перетворюючись на орла, ведмедя, дідугана з вогненною бородою.

Торпеда пірнула в лавове озеро. На приймачі засвітилася шкала. Швидко мерехтіли цифри і символи. Пристрій записував цифри, і Віктор міг спостерігати за озером, не відвертаючи уваги. Воно дихало, розбухаючи у величезну червону бруньку. Брунька напиналася, росла, лопалась, перетворюючись у яскраво-жовту квітку вогненно-рідкої лави, і знову її пелюстки опадали на схили, холонучи на них. Озеро тьмяніло і бралося темно-сірою пеленою, над якою витанцьовували зелені й сині вогники.

Віктор насилу відірвався од грізного чарівного видовища і пішов до дороги.

Аналізи, підрахунки, знову аналізи.

Віктор об’їздив півсвіту, вивчаючи вулкани. Тихо, без вибухів, виливали свою лаву вулкани Ісландії, і йому здавалося, що з-під землі струмує вогненне джерело. Гримів сонний Стромболі, гомоніла несамовита Етна, Плювалися парою і окропом вулкани Південної Америки. У чорних глибинах накопичував лють похмурий Кракатау, щоб укотре вже висадити в повітря свій острів. Дедалі досконалішими ставали підземні торпеди, жаростійкі костюми.

— У нас найкраще обладнання в світі, — час від часу повторював Віллі. — Жодна вулканологічна станція не має такого. Фірма дбає про тебе.

І знову експедиції.

— Мені вже багато чого ясно, — ділився Віктор своїми відкриттями з Віллі, що всюди супроводжував його. — У точках, на які ми будемо діяти, магма повинна лежати не дуже далеко від поверхні. А над нею — рідинно-газова суміш. Але… яких рідин, яких газів? Цього я не знаю.

Сотні й тисячі хімічних аналізів зробили лабораторії фірми. Здавалося, все ясно, але…

За розрахунками Віктора, виверження Етни мало початися о дев’ятій ранку, а воно відбулося через дві доби. Везувій, якому він гарантував цілковитий спокій принаймні на місяць, раптом виплюнув величезну хмару пари, змішаної з чорним попелом.

“В чому ж річ? — напружено думав Віктор, схиляючись над даними хімічних аналізів. — Можливо, дядько мав рацію? Можливо, виверження не піддаються передбаченню?”

Облишивши роботу, помічників і навіть невідлучного Віллі, Віктор вилетів до Мортона.

— Нічого не виходить, дядю, — з гіркотою мовив він, — боюся, що ти мав рацію. Ця загадка мені не до снаги.

— Зачекай. Не квапся. Покажи-но аналізи.

Віктор розклав на столі довгі стрічки аналізів. Мортон заглиблено почав їх вивчати.

— Мені здається, — сказав він нарешті, — ти не врахував однієї обставини. Гази, лава, рідини — вони прийшли від магми, це так. Але, рухаючись до поверхні, вони дуже змінилися. Ти не звернув уваги, — він вибрав із купи кілька стрічок, — на оцю річ? — Червоні літери перетинали стрічку: “Складу не розшифровано”. — Чому ваші досконалі прилади не змогли розшифрувати складу цих речовин?

— Ну, мабуть, — невпевнено почав Віктор, — ця речовина існувала на поверхні соті частки секунди, а потім розпалася. Аналізатор просто не встиг розшифрувати її.

— Отож бо й воно! Ці речовини можуть існувати лише при тиску всередині Землі і при високих температурах, на глибині. На поверхні їх просто нема. В них, можливо, і криється таємниця. Адже ти знаєш про випадки, коли із надр вулкана вибивалися цілющі джерела, які виліковували багато тяжких захворювань? Та існували вони недовго. А пухкі продукти виверження удобрювали грунт так, що поля