Читати книгу - "Його заборонене кохання. По той бік прокляття., Делісія Леоні"

Розділ 13.

Еріел не жартувала. Я озирнувся довкола… робітниць не було видно поблизу. А в дзеркалі, навпаки, бачив упертий вираз обличчя дівчини. Я увійшов усередину і почав швидко зашнуровувати її корсет.

-— У Вас гарна практика, графе.

Я кинув погляд на її відображення у дзеркалі. Зосередившись на шнурівці, я нічого відповів. Сукні коханкам я лише знімав. Одягати їх було не в моїх інтересах. Одягав я лише одну жінку у своєму житті – свою дружину. Правда... не завжди ця справа увінчувалася успіхом. Деколи… щойно одягнена на неї сукня через пару секунд валялося біля її ніг.

Зараз, торкаючись випадково шкіри Еріел, мене долало пекуче бажання торкнутися її спини рукою. Провести вздовж хребта, побачити на її тілі реакцію у вигляді мурашок, як вона прогинає спину.

Чомусь я був впевнений, що цей момент я згадуватиму ще довго. Дуже довго. І жалкуватиму, що не торкнувся її м'якої, бархатистої шкіри.

— Ви ж не сподівалися, що зможете мене спокусити? – примружившись, подивившись на Еріел, спитав я.

Вона трохи схилила голову, її витончена шия відкрилася переді мною... Відьма.

— Урок спокуси входив до переліку іспитів, - невинно пробурмотіла вона.

— І кого Ви мали спокусити?

Я б закрив цей проклятий пансіонат з усіма його працівниками та учнями! Це вже було занадто!

Еріел трохи посміхнулася, дивлячись у дзеркало.

— Це була теорія, графе, лише теорія. Але практики дійсно мені не вистачає.

— Тепер Ваш головний іспит - імператор?

— Легка мета. Всі імператори і сильні світу цього люблять різноманіття жіночих тіл біля себе. Я лише чергова його коханка. У його ліжку було багато, і їм не доводилося вчитися в пансіонаті для цього.

І знову я повернувся б до теми про те, на що це дівчисько розраховує після виконання своєї ролі, але стримався, вже знаючи її дурну відповідь про відповідальність перед імперією і свій громадянський обов'язок.

— Отже, я і є Ваша практика?

Я трохи провів великим пальцем по її хребту, піднімаючись все вище, до її милої шийки, яка мене так дражнила. Повільно, ледве торкаючись, щоб побачити реакцію її тіла, реакцію в її очах, які зараз так пильно дивилися на мене у дзеркалі.

Вона затамувала подих, мурашки на її шкірі сказали мені багато про що. Так захотілося зараз притулитися до її шиї губами! Вона довго не відповідала, і я міг би подумати, що дівчинка злякалася, але… ні. В її очах не було страху. Божевільна думка промайнула у мене в голові. Вона б відповіла мені «так», але її клятий упертий характер і вірність імперії не дозволяли їй «зрадити» імператору. А я в цю мить зробив би все, щоб вона стала моєю коханкою.

Дуже сильно вона нагадувала мені моє минуле... Але тут же в голові спливли слова Деніеля про те, що вона йому теж подобалася. І що йому потрібна була людина в палаці, якій він зміг би довіряти, з якою б зміг бути самим собою. Аж надто добре я його розумів. Але все ще не був упевнений в Еріел. Навіть запропонувавши їй місце біля себе, я не був би певний, що мені захотілося чогось більшого, ніж просто сексу. Тільки чому так застукало моє серце, чекаючи на її відповідь?

Я вже звик до її хитромудрих відповідей, але зараз вона цілком була серйозна.

— Нас вчили спокушати чоловіків, графе Тейрене. Але не вчили лікувати душевні рани. Нас вчили політиці, магії, манерам, усьому такому непотрібному, коли справа стосується… Вас. Так, Ви - моя практика. Але цілком невдала. Я думала, що за цей день дізнаюся Вас ближче, більше. Але Ви ставите не лише підсвідомий захист. Між нами Ви звели бар'єр. Але... тішить одне, - і тут вона нарешті посміхнулася, правда в її очах я помітив смуток. – Із коханкою Ви на такій самій дистанції, як і зі мною. Ось хотілося б тільки зрозуміти: це добрий знак чи повний провал у мене та Вашої коханки?

— Готово, — спокійно відповів я і зробив крок назад. Я насилу повернув собі самовладання. Її плечі, шия, запах закружляли мою голову. Уява малювала мою дружину ... і такий біль скував мою душу в цей момент! Біль, смуток, самотність. Я не любив, ненавидів, коли лізли в мою душу.

Еріел обернулася і подарувала мені свою ніжну усмішку. Складно мені було зрозуміти її плани та думки. Безперечним було для мене одне: вона намагається захопити мене собою. Але навіщо, якщо її мета – імператор?

— Дякую. Тепер можемо їхати до ресторану.

Я очікував, що залишок дня стане для мене тортурою. Окрім поглядів відвідувачів ресторану та театру в наш бік, я сказав би, що вечір пройшов дуже спокійно. Дивно, як Еріел не реагувала на погляди сторонніх. Вона щебетала про своє дитинство, про змагання з братом, дивилася мені в обличчя, в очі так прямо, без страху, без сором'язливості. Перша брала мене під лікоть, і продовжувала розповідати про своє навчання в пансіонаті. Я слухав її уважно, адже мені потрібно було дізнатися її краще, можливо, підловити на обмані, але нічого незвичного в її словах не було.

Сидячи в театрі, я скоса стежив за дівчиною. Вона з великою цікавістю стежила за виставою. Вона була настільки різною для мене, що це не вкладалося у мене в голові. Більше я схилявся до того, що вона хороша актриса. Незрівнянна актриса.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍