Читати книгу - "Не повертай мене, Джулія Рейвен"

194
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 29 30 31 ... 93
Перейти на сторінку:

— Мія, я ж так не вважаю, — коротко кинув, погладжуючи мене по волоссю, — тобто так, я так думав перші кілька днів нашого знайомства. Але коли з'явився Артем, усе стало на свої місця: і твоє дивне бажання втекти з нами, і його надто спокійні реакції на те, що відбувається.

— Ян, мені страшно. Якщо Артем знайде це місце, нам усім кінець.

 

***

Ян

— Знаєш, коли кожен твій день може стати останнім, ти вчишся жити моментами. Є тільки тут і зараз. Вмій насолоджуватися малим, щоб зрозуміти, наскільки ти щаслива, — видаю філософську хрінь, щоб трохи відволікти Мію від її переживань.

— Несподівано, — з сміхом протягла Мія.

— Що саме?

— Виявляється, за твоїм нестерпним характером ховається мудрець. Он скільки метафор підібрав, — не стримавшись, Мія пирснула зі сміху.

— Ах, ти ж… — дуже обурився я. — Зараз я тобі покажу мудреця.

Я руками пробрався під її худі, і почав легенько лоскотати. Мія скрикнула, намагаючись звільнитися, але я лише сильніше притис її до виноградних лоз.

— Ян, ні-ні, будь ласка, — крізь заливистий регіт благала вона, — я ненавиджу лоскоти!

— Лоскіт — це шлях до переродження, — голосом буддійського ченця повернув її ж підколку, — терпи, дитя моє.

Задихаючись від істеричного сміху, Мія бурмотіла нерозбірливо:

— Ян, будь ласка. Ну припини.

Вона борсалася, як на сковорідці, відштовхуючи мене. Я позадкував назад, намагаючись зберегти рівновагу і, пропустивши ямку, важким каменем полетів на землю. Мія з секундною затримкою впала зверху.

— Ось і настав час розплати, — грізно промовила вона, сідаючи на мене і забираючись своїми тоненькими пальчиками мені під футболку.

Але я не дав їй здійснити її підступний план помсти. Без роздумів перевернув її і підім'яв під себе.

— Ян, так нечесно, — обурилася вона по-дитячому, — ти ж більший за мене. І сильніший. Міг би і піддатися.

— А на війні всі засоби хороші, — прошепотів, схилившись до її вуха.

Мія замовкла, розгублено соваючись на землі.

— А в нас із тобою війна? — зненацька видала. — Ми ж начебто помирилися...

— Лялечко, ти все так буквально сприймаєш? 

— Ні, але...

— А взагалі, ти забагато балакаєш, — нахабно перебив, накриваючи її губи жадібним поцілунком. Не поспішав поглиблювати його, відчуваючи, як Мія не відповідає.

— Ян, це неправильно... — процідила вона крізь поцілунок.

«От вже ж уперта!» 

Гаразд, треба змінити тактику.

— Мія, відключи голову і просто отримуй задоволення.

Після ледь чутного «угу» я почав короткими поцілунками прокладати доріжку її шиєю до маленької западинки між ключицями. Глухий стогін, що розрізав нічну тишу, підказав, що я рухаюся у правильному напрямку.

— Мені здається, це зайве, — підвівшись, я допоміг Мії скинути через голову худі і футболку і підкласти їй під спину.

— Ян, — ухопивши мене за зап'ястя, промовила вона:

— Обіцяй, що зупинишся, якщо мені буде неприємно.

Тепер зрозуміло, чому вона так напружилася. Боїться, що зроблю їй боляче?

— Обіцяю, лялечко. Ти хоч і збудила мене до краю, — красномовно потерся об неї стояком, — але я не беру жінок силою.

— Дякую, — Мія відкинулася назад і, судячи з її розслабленого тіла, нарешті викинула непотрібну хрінь з голови.

Я нахилився до її грудей і почергово стиснув гострі соски крізь грубу тканину бюстгальтера. Мія прогнулась у спині, зариваючись руками в моє волосся.

Вона на мить завмирає, часто дихаючи, коли я вологими поцілунками опускаюся нижче.

— Ян, стій, — підводячись на ліктях, вона відводить мою голову вбік. Вдивляюсь у її темний силует і не розумію, що не так.

— Не треба, — сором'язливо бурмоче, ковтаючи закінчення, — давай перший раз без «цього».

Несвідома обіцянка, що будуть і наступні рази заводить ще сильніше, і я погоджуюсь перенести нехитрі пестощі язиком на більш вдалий момент. 

Акуратно відсуваю тонке мереживо її трусиків і несильним натисканням пальця починаю пестити її клітор. 

Мія намагається звести ноги, але відразу вигинається і протяжно стогне.

Від такої картини мій член болісно ниє, упираючись у грубу тканину штанів. 

Ще рано. Не можна поспішати. Потрібно як слід її підготувати. 

Я продовжую інтенсивніше масажувати клітор. Не зупиняючись ні на мить. 

Мія гарячково крутиться піді мною, і не в силах контролювати себе, починає голосно стогнати.

«Так, лялечко, те, що треба»

Я різко відсуваюся, викликаючи у Мії чутний стогін розчарування.

1 ... 29 30 31 ... 93
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не повертай мене, Джулія Рейвен», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Не повертай мене, Джулія Рейвен"