Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона, Аманді Хоуп"

Глава 14

Допивши келих залпом, спішно злізла з підвіконня. Надягла принесену нічну сорочку і лягла спати. Як приємно прилягти на м'яку постільку, що духмяно пахне свіжістю.

Де зараз мій Ванька бродить? Чи спить він у теплому ліжку, чи на сирій землі? Чи живий, здоровий?

На серці стало тривожно від цих думок. Швидше б його знайти, та тільки як?

Незважаючи на переживання і схвильовану побачену сценку, заснула я швидко, втомлена занадто довгим днем.

Наступного ранку прокинулася від шурхоту. Служниці принесли сніданок, таз зі глечиком для вмивання та одяг для мене. Сукня, на мій подив, ніжно-рожевого кольору, майже така ж, що була на вбитій дівчині. Може, тут усі молоденькі дівчатка носять щось подібне? Будучи в будинку третього принца, чекала щось у похмурих тонах під його улюблений чорний колір. А виявилося все дуже веселого відтінку. Пояса не було. Хоча у всіх, кого не глянь, були чорні пояси із золотим малюнком. Виглядало дуже красиво, навіть подумала, коли збігатиму і такий поясок собі прихоплю. Але мені не дали навіть поганенького. Це зрозуміло, адже я не належу до жодного з їхніх кланів.

Цікаво, який одяг у мого батька, королівського лікаря?

Поки вмивалась та приводила себе до ладу, слуги встигли застелити постіль і злегка прибратися. Свої речі, що висохли, я одразу ж запакувала в похідний мішок, не довіряючи прислузі принца і твердо вірячи, що це мені незабаром знадобиться, не збираюся надовго затримуватись у цьому світі.

Одна зі служниць залишилася, щоб допомогти мені одягтися. Під сукню передбачалося одягнути корсет, маєчку з напівпрозорої легкої тканини та пишну спідницю. Від першого хотіла категорично відмовитися, одягнувши свою білизну. Дівчина була в шоці від мого одягу, почервоніла, як маків цвіт, з цікавістю розглядаючи жіноче приладдя, і з нещасним виглядом тицяючи мені в руки злощасний корсет. Навіть трохи сподобалося збентежувати. Але трохи подумавши, напнула на себе цю неприємну частину туалету. Служниця затягла його на спині, дихати стало важко, зате талія відразу зменшилася. Прийдеться сьогодні приносити жертву красі і вдихати через раз.

Сукня на мені сіла дуже гарно, підкресливши переваги.

Коли я була повністю одягнена, служниця жестом вказала на моє розпатлане волосся і гребінь зі шпильками у своїх руках. Терпіти не можу, коли до моєї голови торкаються. Я навіть у перукарні не ходжу, воліючи сама робити собі зачіски.

Але зараз довелося довіритися їй, поки я не знаю, як тут укладають волосся, доведеться потерпіти.

Сіла до дзеркала і знову здивувалася, побачивши своє відображення. Не так просто звикнути до того, що мені знову стало вісімнадцять.

Дівчина розчесала мене, на диво, у неї це так спритно вийшло, що я практично не відчула дискомфорту, не те, що у нас в салонах чешуть щітками так, що здається, шкіру з голови здирають.

З чола і скронь зачесала локони назад і скріпила шпильками. Вийшло досить мило, а-ля випускниця школи. Мій образ був готовий, окинула себе оцінюючим поглядом. А непогано я виглядаю в цьому середньовічному одязі. І талія відразу почала здаватися тоншою, і груди вище, та й спинка сама трималася рівненько через тугу шнурівку.

Вийнявши з тканинного мішечка туфельки, дівчина поставила їх переді мною. У мене ком підкотив до горла, і мурашки по всьому тілу. Ясно згадалися майже такі ж туфельки вбитої принцеси. Бідолаха, померти в такому юному віці.

Струснувшись, відігнала від себе моторошні спогади, ще не відомо, що на мене чекає.

Впоралися ми якраз вчасно, з'явився слуга і передав наказ принца. Він уже чекав мене в холі, щоб вирушити до палацу. Швидко збігла сходами вниз, не варто змушувати Дракона чекати. Для мене краще, щоб він перебував у гарному настрої.

Побачивши принца мене знову обдало хвилею жару, кров швидше побігла по венах. Довелося зупинитись, щоб вирівняти дихання.

Що це зі мною відбувається? Навіть Сергій ніколи не викликав таких бурхливих емоцій. А в нас з ним любов велика і світла. Треба швидше розібратися у всіх цих магічних дивностях, а то й до гріха недалеко.

Одягнений Дракон був, як і належить, у все чорне. Красива сорочка, з тканини, що переливалася на сонці, широкі штани дивного крою, які лише підкреслювали стрункість ніг. А зверху накидка чорного кольору із золотим візерунком на плечах. Негіднику все до лиця! До чого гарний мерзотник!

Побачивши мене, Дракон не висловив навіть подиву, лише мазнув по мені нічого не значущим, холодним поглядом. Стало прикро. Я тепер у гарній сукні, з зачіскою, вся гарненька така. А цей сатрап навіть не помітив.

Коротко кивнувши, принц подався на вихід, я підтюпцем за ним слідом. Запитувати про те, чому ми йдемо в головну будівлю палацу, не стала. Зрозуміло ж, якщо «мій батько» королівський лікар, значить, і живе він біля імператора.

Що чекає на мене далі? Чи вдасться обдурити й батька дівчини? Те, що я стала такою ж молодою, як вона – це добре. Але так мало. Характер, звички, жести. Я ж уявлення не маю, як вона поводилася, як сміялася, як плакала, була енергійною і бойовою або скромною і тихою. Батько обов'язково помітить різницю. І тоді я пропала.

Від думок, що прийшли в голову, злякано зупинилася.

Принц одразу обернувся, помітивши, що за ним ніхто більше не йде. На його обличчі розпливлася така гидка і розуміюча усмішка, ніби він точно знав, що зі мною коїться.

Так захотілося стерти цю усмішку з розмаху, бажано кулаком. Але довелося придушити у собі ниці почуття.

А він наче чекав, піднявши одну брову, ніби пропонуючи здатися. Думав, що я не витримаю, злякаюся викриття. Чекав, що зараз розплачусь і чесно у всьому зізнаюся, впавши на коліна, і вивалявшись у пилюці. Задоволений такий, радісний.

"Не дочекаєшся!" - подумала зло, окинула його зневажливим поглядом і гордо випроставшись, рушила вперед.

Він хмикнув, оцінивши моє перетворення, але нічого не сказав. І на тому спасибі.

У палац ми вирушили пішки, у супроводі численної охорони, в якій я не бачила жодної потреби.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍