Читати книгу - "Небезпечний фоторепортаж, Світлана Литвиненко"

-Правда?- Назар очікував іншої реакції, істерики, криків, а тут таке і його навіть це розчарувало,- віриш?

-Вірю, я тебе кохаю і тому тобі вірю. Навіть якщо ти мене і зраджуєш з нею, то я тобі пробачаю зраду,- Адріана виглядала спокійно.

-Я тебе не зраджував,- Назар теж заспокоївся,- але Діана дійсно мені подобається.

-Давай одружимося вже у цьому місяці, тут у Києві. Це буде твоїм доказом вірності мені,- Адріана не зводила очей з Назара і пропустила мимо вух те, що він щойно сказав,- одружимося у країні де ти народився. Влаштуємо весілля, наші батьки не будуть проти, я в цьому переконана.

-Ти хочеш вже у цьому місяці? – перепитав Назар,- ти зараз перевіряєш мене?

-Називай це як хочеш. Але ти повинен прямо зараз вирішити зі мною ти чи ні,- Адріана чекала відповіді.

  Саме у цю мить Назару прийшло SMS повідомлення. Він взяв свій смартфон, це були фотографії від невідомого абонента. Подивився. На них була сфотографована Адріана з якимось двома чоловіками і вони займалися сексом. До фотографій був доданий текст. Якщо не заплатиш потрібної суми, то ці фотографії побачать читачі журналу для дорослих. Вона була моделлю одного профілю, а стане іншого. І номер картки куди треба перерахувати вказану суму.

  Назар хотів розбити телефон об підлогу та стримав свій гнів.

-Що там?- запитала Адріана.

-Тепер я розумію чому тобі все рівно чи зрадив я тобі чи ні. Бо ти сама зраджуєш мені. І не з одним, а відразу з двома.

  Адріана підбігла до Назара вихватила у нього смартфон і була не менш шокована чим він. Прочитала повідомлення.

-Ти ж заплатиш? Бо інакше моїй кар’єрі кінець,- Адріана віддала телефон.

-Зараз ти вже про кар’єру хвилюєшся, а не про те щоб пояснити мені що це?- Назар ще ніяк не міг повірити, що Адріана на це здатна.

-Ти заплатиш?- перепитала,- і я ж думаю, що ми ж все-таки одружимося. Чи як?

-Коли і хто вони?- Назара цікавило саме це,- скільки разів? Були і інші?

-Навіщо тобі це знати. Я ж на тебе не ображаюся і ти на мене не ображайся. Треба пробачати один одному. І не про це зараз треба думати, а про те як врятувати мою кар’єру. Розумієш?- Адріана почала нервово ходити по кабінету,- треба негайно заплатити.

-Вони будуть знову і знову вимагати,- Назар сів за свій робочий стіл відходячи від шоку,- треба знати хто за цим стоїть. Тож розповідай. Де це ти і з ким?

-Коли ти поїхав до України мені стало самотньо і я познайомилася з двома братами.

-І довго ти з ними зустрічалася?- Назар відчував злість.

-Іноді, скільки разів не пам’ятаю. Коли мені було дуже самотньо без тебе,- зізналася Адріана,- а на фотографіях остання наша зустріч. Як вони могли? Ніколи не подумала б.

-Отож вони італійці. Мабуть, якісь аферисти, навмисно спокусили тебе, закрутили з тобою, щоб потім шантажувати. І не тебе, а мене,- а потім Назар перейшов на крик,- та з чого вони взяли, що я буду захищати кар’єру той, яка мені зраджує. Мені зараз взагалі повинно бути байдуже, що буде далі з тобою, тому що ти мене зрадила і я не можу цього пробачити.

-Але ж я тобі пробачила.

-Тобі немає чого мені пробачати, бо я тобі не зраджував. Аби я не побачив цих фотографій, то я б і не знав, що рога ношу.

-Але ж тобі не байдуже, що буде зі мною?- Адріана не втрачала надії.

-Ні, не байдуже. Я з цим розберуся. Але між нами все скінчено,- Назар прийняв рішення,- це остаточно і без поворотно. Нашим стосункам кінець.

-А ти й радий, бо тепер ти вільний і можеш бути з Діаною.

-А це вже не твоє діло з ким я хочу бути. Адріана, як ти могла?- Назару було боляче,- ніколи навіть подумати не міг, що ти на таке здатна. Я ж про тебе був зовсім іншої думки. Ти мене розчарувала. На переживай про твою зраду ніхто не дізнається, придумаємо, що сказати. Тільки коли наступного разу надумаєш порозважатися роби правильний вибір.

-Пробач мені Назар,- тільки зараз Адріана відчула, що втратила стосунки з тим кого кохала,- давай почнемо все спочатку, з чистого листа. Обіцяю більше ніколи тобі не зраджувати.

-Адріана, не варто принижуватися. Подумай про повернення до Італії.

-Але ж ми залишимося друзями?

-Ти і справді думаєш, що це можливо?

  Коли Адріана пішла, Назар дав волю своєму гніву, своїй образі. Він спустився на другий поверх своєї компанії де по його наказу в одній з кімнат була зроблена тренажерна зала. Висіла боксерська груша, лежали мати, стояли тренажери. Знав, що після лікарні відразу не можна навантажувати себе, та він і не забував про це. По буксував грушу, видихнув з полегшенням, витер зпотівше обличчя. Емоції потроху утихали і здоровий глузд повертався до нього. Звісно, що йому було боляче дізнавшись про зраду нареченої, та він подумав, що так буде краще. Краще, що вони розійшлися, бо він все рівно не був би з нею. Тоді, коли Адріана запитала про весілля Назар був готовий сказати ні. Це важко, але він був готовий. Та доля все вирішила за нього.

-Годі тут розкисати,- сказав Назар в голос сам до себе,- настав час згадати чому я приїхав до України. І я готовий до бою. А що робити з Діаною? Як що, кохати її. Відтепер вона від мене нікуди не дінеться. Вона буде палати у моїх обіймах і буде тільки моєю.