Читати книгу - "Сім драконів для Білосніжки. Таємниці Сніжної академії 1, Галлея Сандер-Лін"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Он як…
«Господи, я тут менше доби та навіть до академії ще не звикла, а тут палац… Що ж то воно буде?»
Лис відійшов від вікна і наблизився до «сестрички».
— Сніжано, від того, як пройде сьогоднішній вечір, багато в чому залежить твоє майбутнє, — звернувся він до неї по-старому, без зайвого пафосу. — Ти маєш сяяти так, щоб «осліпли» не лише народи Сніжних земель, а й усе сімейство Неверваль. Дракони повинні хотіти тебе не для нудного виконання подружнього обов'язку та банального відродження роду, вони зобов'язані бажати саме ТЕБЕ, розумієш? Бажати настільки, щоб усі ці два місяці не думали ні про що інше. Тільки тоді в тебе є шанс стати не племінною кобилою та тінню чоловіка, а тією, хто сама зможе диктувати правила.
Сніжа навіть засміялася.
— Звучить майже нереально… Завдяки твоїй… ем, вашій гіперопіці я взагалі з чоловіками спілкуватися не вмію! — сказала вона викривально.
— Значить, настав час виправляти цей недогляд, — він подав їй руку. — Ідемо, твій наставник, який допоможе освоїти кілька традиційних для Глоріусу танців, вже чекає...
Ще один наставник? Скільки загалом тут цих наставників на квадратний метр?
Майбутнього уроку Сніжана не боялася. З дванадцяти років (якраз після появи Себа і Рози) Сніжа з подачі того ж таки Себастьяна займалася танцями, так що володіти тілом уміла, тому сподівалася, що кілька нових па не стануть такою вже проблемою. Хоча якщо врахувати, що до урочистості всього пара-трійка годин, а освоїти доведеться не один танець і навіть не два…
Перевертень уже збирався вивести підопічну з кімнати, але пройшовся по дівчині черговим прискіпливим поглядом і порадив одягнути форму, мантію та туфлі на невеликих підборах. Сніжу не треба було просити двічі. Дочекавшись, поки наставник залишить її саму, вона із задоволенням приміряла обновки, які відразу обійшлися за розміром. М-м-м, яка м'яка і майже невагома тканина… Біла сукня з тонким рожевим кантом по краю виглядала дуже ніжно. Накинувши на плечі білу мантію, яка теж була оздоблена рожевим, Сніжана відчула себе справжньою адепткою магічної академії. Вона переплела косу (так незвично було перебирати не чорні, а майже білі пасма) і вийшла в коридор.
— Ближче до вечора прибуде сукня для балу, — врадував її лис, що терпляче чекав на неї за дверима. — Це подарунок володаря. Зможеш красиво вбратися і причесатися сама? Чи потрібно запросити покоївку з палацу?
— Звичайно зможу! — запевнила Сніжа, крокуючи поряд із «братцем». — У мене руки-ноги на місці.
Ох вже ці аристократи, навіть одягнутися самостійно не здатні. Добре зачіска, але натягнути на себе сукню… Що тут складного взагалі? Якщо, звичайно, у неї застібка не на спині (та з безліччю гачечків або ґудзичків). Хм, може, поспішила Сніжка відмовлятися? А раптом тут така сукня, яку і справді самій не вдягти, тим паче бальна…
— Впевнена? — здається, Себ побачив сумніви на її обличчі.
— Гаразд, хай буде покоївка, — дала добро вона. Адже Сніжа не знає, які зачіски тут у моді, та й взагалі…
— Магістре Д'ардженто! — раптом гукнув Себастьяна той самий страж, який зустрів їх у портальному залі.
Вони якраз вийшли з житлового крила і прямували у бік просторих аудиторій, де проходили магічні дуелі та заняття танцями (завдяки Сінквару Сніжана тепер досить непогано орієнтувалася у замку). Чоловік, який поспішав до них з іншого кінця коридору, був чимось стурбований. Здається, його зміна закінчилася, але виникли якісь проблеми.
Себ рипнув зубами.
— Схоже, я не зможу тебе проводити. Повернеш двічі праворуч, один раз ліворуч, у третьому від кута залі на тебе чекають. А після занять я тебе зустріну. От, візьми, — він одягнув їй на зап'ястя тонкий сріблястий браслет з рожевим камінчиком, який дістав зі складок мантії. — Цей артефакт тебе захистить і дасть сигнал мені, якщо ти опинишся в небезпеці.
— О, то тепер я зможу гуляти сама? — зраділа Сніжа, розглядаючи химерне гравіювання на металі.
— Не надто радій, проти чогось справді сильного браслет не встоїть, та й я можу не встигнути прийти на допомогу, — повернув із небес на землю чорно-бурий. — Тому чим раніше ти навчишся сама про себе дбати, тим краще. Ти ж не хочеш завжди залежати від інших?
Сніжа б і рада вміти заморожувати ворогів і бити ворогів крижаними батогами, але...
— Тоді я намагатимусь бути обережною, — запевнила вона і деякий час дивилася вслід Себастьяну, що, швидко віддаляючись, вислуховував схвильовану промову сторожа і несхвально хитав головою, а потім попрямувала в зазначеному напрямку.
Хоча до початку занять ще цілий тиждень, Себ мав намір весь цей час ганяти Сніжку в хвіст і гриву, щоб допомогти освоїти хоча б початковий рівень володіння силою, інакше їй просто нема чого робити на парах разом з усіма, вона просто зганьбиться. І може опинитися в небезпеці, варто комусь погратися з нею чарами так, як грають дракони. Ні, Сніжана не має наміру ставати предметом глузування або ставити життя на кін.
Цікаво, як активувати власну магію? Дуже сильно захотіти щось заморозити? Роздратуватися на когось? Чи навпаки, побажати захистити?
— Гей, луската! — гордовитий голос вирвав її з роздумів, ніби з розмаху ляснув зневажливим зверненням.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сім драконів для Білосніжки. Таємниці Сніжної академії 1, Галлея Сандер-Лін», після закриття браузера.