Читати книгу - "Пазл"

природним чином інтегрувавши в себе явища, які тебе оточують.

— Ні. Усе по-справжньому. Я…

— Усе по-справжньому? Ілане, ти говориш про сон, про те, що відбувалося лише в твоїй голові. Сподіваюсь, ти це усвідомлюєш?

— Я це усвідомлюю.

— Ти нікому не розповідав про цей кошмар?

— Ні.

— Тоді як ти взагалі міг подумати, що він має якийсь стосунок до того, що відбувається тут? Якщо ти думаєш, що спогад про твій сон точний, у чому я, щиро кажучи, сумніваюсь, тоді спишемо це на тривожні збіги? Якщо тільки ти не маєш іншого пояснення.

Ілан не відповів. Він знав, що не помиляється, але не мав жодної зв’язної відповіді.

— Побачимось пізніше,— додала вона.— Але не панікуй, гаразд? Ти маєш бути на висоті. Ми у Сванессоні. Ця лікарня — справжня легенда, я б багато віддала, щоб колись відвідати її. Уся історія божевілля і психіатрії від початку дев’ятнадцятого століття сконцентрована тут, у цих закинутих стінах. Тепер ця лікарня повністю наша, це унікальна можливість.

Він узяв її руку, досі таку ж холодну. Ніжно подивився на дівчину.

— Коли я поїхав до тебе і побачив твою порожню квартиру, то подумав, що ти з ними заодно. Я подумав, що ти мене зрадила і затягнула в пекельну воронку, невідомо з якої причини. Пробач, що я так подумав.

Вона посміхнулась йому.

— Пробачаю. Ти був сам не свій.

— І останнє… Це стосується в’язня. Тобі не здається дивним те, що копи сказали про тих вісьмох убитих гравців? Вони також брали участь у змаганні. Їх теж було восьмеро, як і нас. І це також було в грудні.

— Узагалі-то це надто очевидно. Я думаю, вони були там для того, щоб змусити нас запанікувати. Ти маєш рацію: ці копи, без сумніву, є частиною гри, і варто очікувати, що рано чи пізно ми знову їх побачимо. Щасти тобі на завтра.

Коли вона вийшла, Гадес поклав долоню на ручку дверей із зовнішнього боку.

— Невелика промова через кілька хвилин. Якщо ні — тоді побачимось завтра вранці. Гарно відпочиньте вночі, вам знадобиться ясний розум для гри.

Він зачинив двері. Без дверної ручки Ілан тепер не міг вийти. А цього разу система замикання була не така, як у кімнаті під час тестування. Це була звичайна замкова щілина.

Ілан оглянув її, і раптом йому на думку спала ідея: він вийняв із кишені ключ, знайдений у фальшивої поліціянтки, і спробував вставити його в замок — марно. Він подумав, що в певний момент цей ключ точно має стати йому в пригоді. Він зняв із шиї срібний ланцюжок, повісив на нього ключ і знову одягнув.

Стривожений, він обійшов кімнату. Поруч із ліжком стояв невеликий комод, на якому був кварцовий будильник і кулькові ручки. Ілан відкрив шухляду і побачив чотири вісімки з колоди гадальних карт Таро.

Приголомшений, він гепнувся на ліжко. У його кошмарі теж були карти Таро. Той персонаж із наволочкою на голові навіть перевернув карту з Повішеником.

Він мусив визнати неймовірне: або ж його свідомість усе це повністю вигадала, або ж у нього був справжній пророчий сон. Він звів очі до стелі і частково заспокоївся, побачивши звичайну люмінесцентну лампу, а не лампочку, закриту ґратами, як у тому кошмарі.

Його погляд зупинився на шафі, що стояла напроти. Він підвівся і зазирнув усередину. Там було мило, засоби гігієни, нова зубна щітка, рушники, біла бавовняна спідня білизна і стос однакових костюмів: вовняні светри з високим підгорнутим коміром, блакитні верхні сорочки і штани. Ілан зняв з вішака один комплект.

Судячи з усього, це був одяг, у який одягали пацієнтів, душевнохворих.

24

Ілан кинув погляд на тацю. Основну страву — пюре зі свининою — він залишив, і став їсти лише крем-брюле, сівши напроти заґратованого вікна. Він бачив лише темну ніч і сніжинки, що врізалися у шибу. Він сидів там, думаючи про інших учасників, які теж чекали у своїх кімнатах. Які випробування їм довелось пройти, щоб опинитися тут? Він уявив їхню напруженість, їхнє хвилювання. Під замком була до біса велика сума грошей. Чи пройшла відбір Наомі Фей? Гадес говорив про якусь учасницю, котра прибула ще вранці. У глибині душі він сподівався, що це було те дівчисько. З нею змагання буде тільки кращим.

Коли він доїдав десерт, маленька колонка зарипіла.

— Добрий вечір усім, це Віржіль Гадес. По-перше, вітаю вас. Ви — найкращі серед мисливців на скарби. Розумні, одержимі гравці, які намагатимуться дійти до кінця, я в цьому впевнений. Як ви могли зауважити, «Параноя» має декілька етапів відбору, ви їх успішно пройшли, і тепер ви на старті гри, де на кону щонайменше триста тисяч євро. Ця лікарня — ваш ігровий простір. На час цієї партії вам належать найменші її закутки і найвіддаленіші кімнати. Вона була зведена у 1870 році, її конструкція гідна захвату. З висоти вона нагадує гігантського кажана з розправленими крилами. Вона приймала дорослих пацієнтів обох статей і була покинута більше п’яти років тому. Жінки були в одному крилі, чоловіки — в іншому. Кожне крило було поділене на чотири зони, від А до D. У крилі D, на четвертому поверсі, були зібрані крайні випадки: психоз, безумство, істерія, шизофренія. Ви перебуваєте в зоні А чоловічого крила, яку називали «твердою оболонкою», ви згодом дізнаєтесь чому. У підвалі також є численні тунелі, точну схему яких, думаю, не знає ніхто на цьому світі, настільки воні обширні. Їхнє існування оповите таємницею…

Що далі, то краще. Ти робиш це навмисне, старий хрін.

— …У горах, де кліматичні умови часто суворі, руйнування відбувається швидше. Тому деякі кімнати вже прийшли в занепад, роз’їдені вологістю й атаковані цвіллю, але загалом ваш ігровий простір у прийнятному стані. Пропоную вам ознайомитись з деякою інформацією, яку ви знайдете в конверті в глибині шафи. Це перші інструкції, важливі для вашої гри.

Ілан знову підійшов до шафи.

— Що стосується матеріально-технічного забезпечення, у вашому розпорядженні кухня з великими холодильниками і морозильниками. Також у вашому розпорядженні багато душових кабінок, чисті вбиральні, на додачу до тих, що є у ваших кімнатах, шафа з медикаментами в душовій кімнаті на випадок дрібних травм або перевтоми. Організуватися ви маєте самостійно, вам це вдасться без проблем, ви до цього звиклі, чи не так? Усі ви брали участь у наймасштабніших іграх, але ця — виняткова…

У глибині шафи справді був конверт. Ілан схопив його і відкрив.

— …Завтра о 9 ранку вирушайте до вестибюля. Ми розраховуємо, що ви знайдете спосіб вийти з ваших кімнат, але не робіть цього раніше 7:30 завтрашнього ранку, тому що нам ще потрібно владнати деякі деталі, а невеликий інцидент, що стався сьогодні в дорозі, підкинув мені декілька додаткових, надзвичайно захопливих ідей, які я спробую втілити протягом ночі…

Ілан подумав про їхню пригоду з тим в’язнем. Чи на це натякає Гадес?

— …У вас буде півтори години, щоб прийняти душ і поснідати. Також ви познайомитесь одне з одним. Я попрошу вас надіти одяг, який