Читати книгу - "Вибрані твори. Том II"

Бельзенор (до перса). Цей римлянин уміє примусити людей служити собі.

Перс. Еге, людей надто скромних, щоб стали йому небезпечними суперниками.

Бельзенор. О, змію! О циніку!

Цезар (побачивши Аполлодорія в єгипетському кутку, кличе його). Аполлодорію, я віддаю мистецтво Єгипту під твою опіку. Пам’ятай, Рим любить мистецтво й сприятиме йому охоче.

Аполлодорій. Я розумію, Цезарю. Рим сам не творитиме речей мистецтва, але він скуповуватиме або братиме все, що інші нації будуть творити.

Цезар. Що? Рим не творить мистецтва! А мир — не мистецтво? Війна — не мистецтво? Управління — не мистецтво? Цивілізація — не мистецтво? Все це ми даємо вам в обмін на декілька окрас. Вигоди такої умови — на твоєму боці. (Звертаючись до Руфія). А тепер що ще лишилося зробити, перш ніж сісти на корабель? (Намагаючись пригадати). Є щось, чого я ніяк не можу пригадати: що це може бути? Ну, нічого не вдієш, воно лишиться недоробленим, ми не можемо проґавити цей попутний вітер. Прощай, Руфію!

Руфій. Цезарю, я неохоче відпускаю тебе до Риму без твого щита. Там надто багато кинджалів.

Цезар. Це нічого: я виконаю справу мого життя дорогою додому; я вже досить прожив. Крім того, ніколи мені до смаку не було вмирати; я волів би, щоб мене вбили. Прощай!

Руфій (зітхаючи підводить руки, ніби визнаючи Цезаря за непоправного). Прощай! (Вони тиснуть один одному руки).

Цезар (махає рукою Аполлодорієві). Прощай, Аполлодорію, і всі ви, друзі мої. На корабель!

З корабля спускають сходні на набережну. Коли Цезар простує до сходнів, із палацу виходить Клеопатра й зупиняється на сходах. Вона хитро вся в чорне одягнена, без яких-небудь прикрас або коштовностей, отож становить разючий контраст із натовпом блискуче одягнутих жінок, що повз них проходить, ідучи з палацу. Цезар не бачить її, доки вона не заговорила.

Клеопатра. Клеопатра не бере участи в цьому прощанні?

Цезар (прояснівши). Ах, я знав, що забув про щось! (Звертаючись до Руфія). Як ти дозволив мені забути про неї, Руфію? (Поспішаючи до неї). Коли б я поїхав, не попрощавшися з тобою, я б ніколи не простив собі цього. (Він бере її за руки й виводить на середину еспланади. Вона скоряється, ніби кам’яна). Це жалоба по мені?

Клеопатра. Ні.

Цезар (докірливо). Ах, це було необачно з мого боку! Це по твоєму маленькому братові?

Клеопатра. Ні.

Цезар. По кому ж?

Клеопатра. Спитай римського правителя, якого ти нам залишив.

Цезар. Руфія?

Клеопатра. Так, Руфія. (Вона показує на нього зі смертельним презирством). Він правитиме тут від імени Цезаря, на манір Цезаря, згідно з уславленими законами Цезаря.

Цезар (із сумнівом). Він правитиме, як уміє, Клеопатро. Він узяв цю справу на себе й буде виконувати її на свій власний манір.

Клеопатра. Не на твій, значить?

Цезар (спантеличений). Що ти розумієш під моїм маніром?

Клеопатра. Без покарання. Без помсти. Без суду.

Цезар (схвально). Так. Це й є правильний засіб, великий засіб, кінець кінцем — єдиний засіб. (Звертаючись до Руфія). Повір у це, Руфію, якщо можеш.

Руфій. Я вірю, Цезарю. Ти переконав мене в цьому вже давно. Але гляди. Ти відпливеш сьогодні в Нумідію. Тепер скажи мені, коли ти зустрінеш там голодного лева, ти не покараєш його за те, що він хоче тебе з’їсти?

Цезар (дивуючись, до чого він хилить). Ні.

Руфій. І не помстишся йому за кров тих, кого він уже з’їв?

Цезар. Ні.

Руфій. І не засудиш його за його провини?

Цезар. Ні.

Руфій. Що ж ти тоді зробиш, щоб урятувати від нього своє життя?

Цезар (хутко). Уб’ю його, чоловіче; уб’ю без злости, достоту так, як він убив би мене. Що ця притча про лева означає?

Руфій. Те, що у Клеопатри була тигриця, яка вбивала людей з її наказу. Я подумав, що одного чудового дня вона може звеліти їй убити й тебе. Гаразд, якби я не був учнем Цезаря, яких тільки благочестивих мук завдав би я цій тигриці! Я міг би покарати її. Я міг би помститися їй за Потінія.

Цезар (скрикнувши). Потінія!

Руфій (далі проводячи). Я міг би судити її. Але я відкинув усі ці дурниці і без злоби просто перерізав їй горло. І ось чому Клеопатра приходить до тебе в жалобі.

Клеопатра (сильно). Він пролив кров моєї слуги Фтататіти. Хай упаде це, Цезарю, на твою голову і на його голову, коли ти виправдаєш його в цьому.

Цезар (енергійно). Хай впаде це тоді на мою голову, бо це зроблено правильно. Руфію, коли б ти сів у крісло судді і з огидними церемоніями й звертанням до богів віддав оцю жінку в руки якогось найманого ката, щоб її вбити перед народом в ім’я справедливости,— ніколи більше моя рука не доторкнулася б до твоєї без здригання. Але це було природне вбивство. Я не почуваю до нього огиди.

Руфій, задоволений, киває Клеопатрі, мовчки пропонуючи їй запам’ятати це.

Клеопатра (роздратовано й по-дитячому безсило). Авжеж, бо це римлянин убив єгиптянина. Весь світ тепер дізнається, який несправедливий і жорстокий Цезар.

Цезар (ласкаво бере її за руки). Слухай, не сердься на мене. Мені жалко оцієї бідної Тотатіти. (Вона сміється проти волі). Ага! Ти смієшся. Чи це означає замирення?

Клеопатра (сердячись на себе за цей сміх). Ні, ні, ні. Але це так сміховинно чути, як ти називаєш її Тотатітою.

Цезар. Що? Ти, як завжди, дитина, як завжди, ти, Клеопатро! Невже мені так і не пощастило зробити з тебе жінку?

Клеопатра. О, це ти велике дитя: ти волієш, щоб я здавалася дурненькою, бо не хочеш поводитися серйозно. Але ти поводився зі мною погано, і я не прощаю тобі.

Цезар. Попрощайся зі мною.

Клеопатра. Не хочу.

Цезар (прохаючи). Я прийшлю тобі прекрасний подарунок із Риму.

Клеопатра (гордо). Краса з Риму в Єгипет — овва! Що може дати мені Рим такого, чого не міг би дати Єгипет?

Аполлодорій. Це правда, Цезарю. Коли подарунок повинен справді бути прекрасним — мені доведеться купити його для тебе в Александрії.

Цезар. Ти забуваєш, мій друже, про скарби, якими Рим славиться. Ти не можеш купити їх в Александрії.

Аполлодорій. Що ж то за скарби, Цезарю?

Цезар. Його сини. Ну, Клеопатро, прости мене й попрощайся зі мною, і я пришлю тобі чоловіка, римлянина з голови до п’ят, і римлянина із найблагородніших; не старого, що для сокири дозрів; не слабкого в руках і холодного серцем; не такого, що ховає свою лису голову під