Читати книгу - "Пора серця. Листування"

Ти — наче фен. Ця тиша

йшла разом з нами, як друге

виразне життя.

Я здобув, я програв, ми вірили

в похмурі дива, ця гілка,

заголовком накреслена в небі, несла нас, виросла

в місячний тракт, і ранок

піднявся наверх у вчора, ми принесли

світильник, я плакав

у твою долоню.

74 {332} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Мюнхен, 16.12.1957

Понеділок увечері

Паулю, Твої троянди були вже тут, коли я ввійшла{333}, тепер уже не бракує майже нічого, тільки чорнила для цього листа. Потім надійшли гроші{334}, і я, усе-таки, дуже зраділа цьому з огляду на Різдво й на починання на цьому місці. Я Тобі дякую!

Щойно надійшов Твій вірш{335}; Ти написав його 13-го, у п’ятницю, коли я саме переселялася до світильника (бо це було водночас).

У цій квартирі я втомлена і щаслива, мушу дуже багато зробити, та мене це вже так не роз’ятрює.

Інґеборґ

PS

Завтра я напишу до редакції Б. О.{336} стосовно Енценсберґера; принцеса самостійно нічого не зробить, отож я не буду її цим обтяжувати. Долучи Енценсберґера, якщо ще є місце, хоча, думаю, це буде вже забагато.

У середу вранці я їду додому.

75 {337} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, дарчий надпис в окремому відбитку з перекладами поезій Аполлінера, Париж, Різдво 1957

Для Інґеборґ, Різдво 1957 р.

Пауль

76 {338} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Мюнхен, 27.12.1957

Мюнхен 27.ХІІ.1957

Принаймні на кінець року Ти повинен мати листа! Книжки{339} надійшли саме 24-го, я поклала їх під ялинку. Вони такі гарні!

Сьогодні я купила для світильника гарну свічку. Із Клаґенфурта я змушена була несподівано повернутися, через нову роботу{340}. Пробач, що надсилаю Тобі тільки такі новини. Наступними днями я мушу дуже багато зробити.

Несподівано я отримала телефонний дзвінок із Відня{341} (!), за два тижні маю там виступати з читанням. Я погодилася, однак, їхатиму туди з острахом, і тільки на один-два дні. Найкраще було б відмовитися. Прошу Тебе, супроводжуй мене в думках, щоб тамтешня мерзенність не могла мене заторкнути! Єдиний захист для мене — це наш час, коли ми були там разом.

А як Ти тепер живеш? Дай мені знати.

Інґеборґ

77 {342} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Мюнхен, 1.1.1958

Дорогий Паулю,

я щойно написала для Б. О.{343} до Ґюнтера Айха{344} та Г. Гайсенбюттеля{345}, бо принцеса пише мені сьогодні{346}, що рукописи потрібні їй до 15.І. (Якщо Ти також уже це зробив, це нічого.) Однак, будь ласка: до кого ще?!

Тут так холодно. І саме на ці дні громадиться уся праця.

Інґеборґ

Чи Ти запитаєш Гольтузена{347}, а чи мені це зробити? Не забудь Єнса, можливо, і Ґраса{348}.

78 {349} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, Париж, 2.1.1958

2.1.58.

Інґеборґ, кохана, що я можу сказати?

Ти їдеш до Відня{350}, моє серце супроводжує Тебе, не