Читати книгу - "Світла і тіні ОУН"

росту і в глибокому драматизмі революційних екстремів. І так, як бачимо, усі розлами ОУН сягають своєю генезою вже першого десятиліття існування націоналістичної підпільної організації, що не малою мірою вказує і на те, які елементи склалися і на сьогоднішній стан на цьому відтинку. Без сумніву, якусь ролю грали тут, як і всюди в людській співдії, персональні елементи, зокрема в емоційних переростах конфліктових загострень, коли в практичних розграх, зокрема серед масової сугестії, забувається часом, про що властиво по суті йде, чи коли задля «ефективности» у взаємному поборюванні невдало, недоречно і шкідливо спрощуються і спростачуються принципи і проблеми. Зокрема прикрі рефлекси падають там, де принципи зв'язується з однією людиною, а реальна боротьба ведеться за захоплені чи «засиджені» пости. Тоді й справді персональні елементи легко висуваються на перший плян.

Одначе, побіч людей чи, точніше, в людях, таки існують ідеї, проблеми і концепції, хай і суперечні, і їх, в основному, треба вважати за головний стимул і вихідний принцип розбіжних шляхів історії, яку, враховуючи і світла і тіні, треба оцінювати і шанувати за мірилами дійсних фактів.

Дарія Ребет

Зміст паперового видання

Світлина автора ..... 3

Переднє слово ..... 5

[Вступ] ..... 7

ДУХОВА СИЛА ..... 8

ВИЗВОЛЬНА КОНЦЕПЦІЯ ..... 10

ЛЮДСЬКА БАЗА ..... 14

ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ..... 17

УСПІХИ ..... 23

БОРОТЬБА НА ДВА ФРОНТИ І ПОГЛИБЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТИ ..... 28

ПЕРЕБІЛЬШЕНІ НАДІЇ ..... 36

ТЕОРІЯ Т. 3В. «ПЕРМАНЕНТНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ» ..... 39

ЯК ПОСТАВАВ ПРОВІДНИЦЬКИЙ АВТОРИТЕТ ..... 44

РОЗГРОМ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО АПАРАТУ ..... 49

ЕМІГРАЦІЙНИЙ І КРАЄВИЙ ПРОВІД ОУН ..... 55

НАСТУП І ВІДСІЧ ..... 62

ПРОБЛЕМИ І ДІЇ ..... 70

НАПЕРЕДОДНІ ВІЙНИ ..... 84

РОЗКОЛ І СПРОБА ДЕРЖАВНОГО БУДІВНИЦТВА ..... 92

НА НЕПОПУЛЯРНИХ ПОЗИЦІЯХ (Історично-біографічний додаток) ..... 112

Примітки

[1]

В цей час відбутися дві Краєві Конференції ОУН, одна, мабуть, 1931 р., друга — 1933 р. Обидві вони відбулися т. зв. складаним способом, при участі малих груп людей, що знали один одного. Першою конференцією керував І. Ґабрусевич, другою — С. Бандера.