Читати книгу - "Інформатор"

Г’юго вирішив нічого не розповідати. Якщо під час передвиборної кампанії Бенет нічого не знайшов на суддю, то не варто зараз йому про це розповідати.

— Ви справді нічого про неї не знали? — запитав Г’юго.

Бенет знизав плечима.

— Принаймні — небагато. Багато років тому вона розлучилася. Суддя і досі незаміжня, живе сама, дітей немає, не бере участі в інших організаціях. Ми копали, щоб знайти якийсь бруд на неї, але нічого не знайшли. Вибачайте.

— Все в порядку. Дякую, що приділили мені час.

Г’юго виконав це доручення і уже виїжджав з Екмена, а його все ще не полишало відчуття, що він змарнував цілий день у погоні за Клаудією Макдовер.

Лейсі знайшла вдову Сона Разко. Жінка жила у маленькому районі неподалік Форт Велтон Біч, за годину їзди від резервації таппакола. Формально вона уже не була вдовою, адже вийшла заміж вдруге. Її звали Луїс, і спершу вона відмовилась говорити. Десь на середині другої телефонної розмови Лейсі все ж вдалося домовитись із нею про коротку зустріч у «Вафельному будиночку». Жінка працювала, а тому погодилась прийти лише увечері. Лейсі провела за кермом три години і о шостій прибула на домовлене місце. Це було того ж дня, коли Г’юго роз’їжджав у гольф-карі.

Згідно з матеріалами справи, Луїс Разко виповнився тридцять один рік, коли її мертвого і голого чоловіка знайшли у ліжку з дружиною Джуніора Мейса. У них із Соном було двоє дітей, зараз уже дорослих, які виїхали із Флориди. Луїс знову вийшла заміж кілька років тому й залишила резервацію.

Жінці було вже майже п’ятдесят, волосся сиве, статура кремезна. Роки брали своє.

Лейсі пояснила мету свого візиту, але Луїс це абсолютно не зацікавило.

— Я не буду обговорювати усі ті вбивства, — попередила вона.

— Добре, не будемо торкатися цієї теми. Ви пам’ятаєте суддю Макдовер?

Вона відпила ковток чаю з льодом через соломинку, й на її обличчі з’явився вираз, що промовисто свідчив про відсутність будь-якого бажання говорити про це. Втім, жінка знизала плечима і відповіла:

— Так, вона вела слухання.

— Ви були у залі суду? — запитала Лейсі, щоб якось почати розмову.

— Звісно, від початку й до кінця.

— Що ви думаєте про суддю?

— Хіба це має якесь значення тепер? Суд відбувся багато років тому. Ви розслідуєте колишні справи судді?

— Зовсім ні. Справа, якою ми займаємося, базується на свідченнях, що суддя задіяна у таємній корупційній схемі. Усе це стосується казино.

— Я б не хотіла говорити про казино. Воно нищить мій народ.

«Чудово, Луїс. Якщо ми не можемо говорити про казино і вбивство твого чоловіка, чому ж я витратила стільки часу, щоб дістатися сюди?» Лейсі щось виводила в записнику, ніби замислившись.

— Хтось із членів вашої родини працював коли-небудь у казино?

— Чому ви про це запитуєте?

— Тому що нам потрібна інформація про казино, яку б хтось міг надати. Людина, яка там працювала, могла б нам допомогти.

— Забудьте про це. Ніхто з вами не говоритиме. Усі тамтешні працівники щасливі, що мають роботу і отримують виплати. Ті, кому не вдалося влаштуватися у казино, заздрять, можливо, навіть гніваються, але дивіденди їх теж цілком влаштовують. Люди не бажають це втрачати.

— Вам знайоме ім’я Бонн Дюбос?

— Ні, а хто він такий?

— Якби виявилось, що це і є чоловік, який вбив Сона, щоб усунути його з дороги й побудувати казино, ви б у це повірили?

Сама Лейсі в це вірила. Проблема була лише в тому, що вона не мала доказів. Дівчина зробила таке сміливе припущення, щоб розговорити Луїс.

Жінка зробила ще один ковток і вп’ялася поглядом у вікно. Лейсі вже дещо знала про таппакола. По-перше, вони не довіряють чужинцям, та це й не дивно. В цьому їх не можна звинувачувати. По-друге, таппакола ніколи не поспішають, коли обговорюють важливі справи. Здається, їх абсолютно не хвилює повільний темп розмови із довгими паузами.

Врешті Луїс поглянула на Лейсі й відповіла:

— Мого чоловіка вбив Джуніор Мейс. Це довели в суді, а мене принизили.

Так м’яко, як це тільки було можливо, Лейсі запитала:

— А якщо Джуніор не вбивав вашого чоловіка? Що як він і Ейлін Мейс постраждали від тих самих злочинців, які переконали таппакола побудувати казино? Тих самих, які заробляють мільйони на будівництві маєтків навколо казино. Тих самих, які, швидше за все, нагрівають руки на цьому бізнесі. Усі вони співпрацюють із Макдовер. Це вас не шокує, Луїс?

Очі жінки наповнилися сльозами, і одна сльозинка покотилася по правій щоці:

— Звідки ви це знаєте? — запитала вона. — Я стільки років вірила в офіційну версію, мені буде складно прийняти щось інше.

— Ми детективи. Це наша робота.

— Але цей злочин уже розслідувала поліція багато років тому.

— Це був підставний судовий процес, внаслідок якого