Читати книгу - "Браслет із знаком лева"

то стара відьма, але повіз усіх машиною у сільце, де конала стара, і навіть сопів, стоячи біля ліжка вмираючої. Йому шепнули, що у тещі водилися грошенята, що вона заповіла все своїй донечці і не забула про її добропорядного чоловіка та єдиного онука. Від цього вперше Тед побачив, як зволожились очі татуся. Видушував з себе сльозу батько довго, а коли вона з’явилася, продерся до ліжка тещі, нахилився до неї, єдина сльоза капнула умираючій на руку. Це її зворушило настільки, що стара спромоглася витягти з-під подушки старий заяложений ридикюль, де тримала свої коштовності, і передати його в руки зятя.

Теду того року мало виповнитись тринадцять і він збирався по-дорослому запустити руки під спідницю сусідській Моллі. З нею Тед познайомився відразу по приїзді у село. Вона чекала на вулиці, стрибала по квадратиках бруківки. Але біля ліжка умираючої зібралась уся рідня, вони тихенько схлипували, а стара пестила свого єдиного онука і шепотіла:

— Теодоре, любий хлопчику, тебе чекає у житті справжня велич…

Тед повірив кожному слову, бо бачив, як батько вчепився мертвою хваткою в ридикюль з коштовностями, і від захвату набрав побільше повітря, — він уже уявляв себе у свиті королеви і, що більше, королева радиться з ним і потім весь час посилається на думку Теодора Ероута.

Таке навіювання змусило Теда достояти до кінця, хоча за вікнами так спокусливо розсипалися від стрибків кучері Моллі і її груденята стояли перед очима. Цікаво, а як вони вистрибують разом з тілом та волоссям Моллі?

У воді, одному серед безмежжя океану, думати про велич було справжнім безглуздям. Зате так шкода було самого себе за те, що на цей раз, мабуть, він так і скацавіє від спеки і ніщо вже в житті його не чекатиме. І Тед по-справжньому заплакав. Він ревів, хоча думками був зовсім хлопчиськом, коли йому пророкували:

— Теодоре, любий хлопчику, тебе чекає у житті справжня велич…

Ероут таки перегрівся на сонці…

Але газети, що розтрубіли відразу ж у вечірніх випусках про благочестивий вчинок нафтового короля, обсмоктали все до дрібниць і розставили події у часовій послідовності. Тільки тоді Тед втішився, що не поквапився і не попрощався зі своїм швейцарським годинником» Огоуапа», за який вгатив півтори тисячі баксами.

Про те, що знайшли пасажира із затонулого літака, відразу повідомили на берег куди слід. Тед лежав на палубі і умлівав од радості. Сонце таки добряче напекло маківку, так що одалісок сприйняв попервах мало не за морських казкових сирен. Вправні рухи оголених дівиць розтирали його тіло алкоголем, дали потягти з пляшки, посадовили у плетене крісло під тентом, від чого Ероута понесло мало не на сьоме небо од кайфу, і він не вгледів, як заснув.

Прокинувся від гуркоту. Над ними завмер схожий на джмеля гелікоптер. З нього до палуби тяглася драбинка, по якій сходив обвішаний фотоапаратами чоловічок. Хвацько зістрибнув з останнього щабля і відразу заходився клацати усіх підряд. Ероут навіть розгубився: невже оті скурвлені сирени, які його тіло відродили настільки, що він зарохкав від задоволення і ладен був відгукнутися на розтирання особливо грудастої, отак і будуть оголеними світитись перед фотоапаратами, і що ще страшніше, позувати перед об’єктивом телеоператора, котрий уже бігав по палубі і з криком шукав ракурс. До біса його ракурс! Ясна річ, те телевізійне нагле стерво зробить усе, аби пишні сідниці блимнули збуджуюче на екрані. Про яке геройство тоді можна буде говорити! Хіба хтось серйозно сприйме жіноче квоктання навколо нього?

Але оголених красунь наче хвилею змело. Тед хмикнув: знають своє місце гаремні кози, і ні за що зараз сюди кирпаті носи не вистромлять. Тед Ероут уже вибудовував речення, з якими звернеться до телеглядачів і розповість, по-перше, про захоплення їхнього «Боїнга», по-друге, про довге, мученицьке перебування у воді, і, по-третє, він обов’язково пустить сльозу і тремтливими вустами, надломленим голосом волатиме рятувати решту пасажирів з тих дірявих летючих ночовок. Це завжди зворушує глядачів настільки, що вони один одному по телефону будуть потім переказувати, як любить і бідкається про своїх попутників вірнопідданий голландської корони на прізвище Теодор Ероут. А там, дивись, його назруть борцем за права людини. А чому б і ні? Оце буде найкраща опінія! Ероут примусив нижню щелепу затремтіти для більшого ефекту, коли говоритиме про права та безпеку у цьому зварйованому світі. Так-так, саме на цьому прикметнику після того, як хвилююче ковтне слину, мусить затремтіти нижня щелепа.

І тоді на палубу піднявся статечний, з гордою поставою чоловік. Ель Даві. І не треба було більше питати, чия то яхта, чиї то коханки крутили безсоромно сідницями, чиє небо навколо, і за чий кошт приперся сюди гелікоптер із запопадливими репортерами.

Апарати клацали безупинно, камера весь час тримала в об’єктиві незворушне обличчя нафтового короля з владно піднятим підборіддям. Крутили в основному Ероутом. Його ставили праворуч, ліворуч біля Ель Даві, і Ероут чомусь навіть не боронився, тупцювався з місця на місце, тиснув руку своєму рятівникові і дивився на нього знизу вверх очима, повними вдячності. Тільки коли спіткнувся, побачив, що оператори поставили катарського туза на ляду, тому і виглядав Ероут так дрібонько.

Потім уже без нього Ель Даві хизувався перед камерою, що запрошує потерпілого після такої страшної аварії відпочити до себе на острів Флор.

На Ероута ніхто не звертав уваги. Він поплентався до свого крісла і звідтам дивився за фарсом для сильного світу цього. І тоді Ероуту стало глибоко наплювати на своїх потерпілих попутників. Жорстокий світ мав свої закони — бал правив той, хто має шалені гроші. Але якщо Теда турбує зараз щось, то тільки одне — що сталося з тим білявим дівчиськом, якому довірив браслет покійний Гренд Доулд.

Під вечір Ероут цілком оговтався і навіть пройшовся доріжками з рожевого каменю, що чудернацько петляли між кущами, обліпленими квітами. Тому видавалося, що ти пливеш у духмяних пахощах, і вони навівають приємні думи про те, що вдасться відшукати живу чи мертву білявку. Йому це під силу. Він сильний і дужий. Він хитрий і розважливий.