Читати книгу - "(не) Вірний, або Ти моя, крихітко!, Аня Стар "

Глава 13

— Редді, мені потрібна твоя допомога, — несподівано для обох вимовила Вікта, коли вони вже все й обговорили та закінчили проводити експеримент.  

Дівчина перегортала сторінки своєї книги, поклавши свою голову на ліву руку, а хлопець підійшов до неї, з цікавістю вивчаючи назви на корінцях енциклопедій і журналів.

—  У парфумера пограти вирішила? — принцеса випрямилася, трохи прикусивши нижню губу.

— Я хочу спробувати себе в цьому, до того ж у Хлої непереносимість багатьох сучасних брендів.

Редді трохи нахилився, подивившись, що саме вона читала.

— Тільки не кажи мені, що ти збираєшся синтезувати ефірні олії тут? — він із підозрою оглянув її, а потім голосно зачинив підручник. — Це дуже небезпечно і не підходить для стін цієї лабораторії.

Вікторія різко підскочила.

— Почекай! — вона спробувала вихопити в нього з рук енциклопедію з рідкісних екзотичних рослин, — Взагалі-то це не твоя справа, віддай!

Редді спритно ухилявся від маленьких ручок, з усмішкою відмічаючи більше червоних переливів у її пучку на голові. Здається, коли принцеса злилася, її волосся розгорялося яскравішим полум'ям.

— Не моє, — підтвердив Ред, піднімаючи руку з книжкою вгору, щоб вона не могла дотягнутися, — Але підривати цю будівлю і вбивати десятки невинних я не дозволю.

— І звідки, матір твою, у тебе така впевненість?! — дівчина на кілька хвилин відсторонилася, схрещуючи руки попереду. А її очі відмітили, що вони знову залишилися самі і Фейт ніяк не збирається відступати.

"Думаєш, ти тут найрозумніший?.."

Вона зобразила розслаблений стан, хоча насправді готувалася до стрибка. Діяти потрібно було раптово, поки ворог не очікує цього...

— Ти зібралася синтезувати ефірні олії тут, навіть не вивчивши способи їхнього створення і які речовини для цього використовують! — Редді дихав частіше, а в його очах спалахнув блиск азарту, — Чи не простіше просто купити все необхідне і перемішати?

— Я тобі не вінегрет із рагу готую, це парфуми, — пробурчала скривдженим тоном Вікта, — причому з мінімальним вмістом алергенів і повністю на натуральній сировині!

—  Єдине, що ти можеш за цими даними виготовити, то це пекельну суміш горючих речовин і підірвати нас усіх до біса, що, скоріш за все, ти й намагаєшся зробити, чи не так?! — уже з роздратуванням прорік Фейт. Він нарешті опустив свою руку і в цей момент Вікта вирішила перейти до дій.

— От виродку... —  вона буквально кинулася на нього, намагаючись забрати злощасну книжку, підштовхнувши Редді до столу, але він виявився спритнішим.

Відкинувши необхідну їй енциклопедію вбік, Фейт стиснув дівочі зап'ястя. Не помічаючи нічого навколо, дівчина смикалася і брикалася, як завзятий кінь, обсипаючи лайками хлопця, що посміхався.

— Гандона шматок, та щоб я ще раз тобі... — біла футболка під кардиганом трохи з'їхала, відкриваючи погляду хлопця найтоншу тканину світлого бюстгальтера. Схоже на щось із "Agent Provocateur". Сьогодні була доволі спекотна погода, і Вікта вважала за краще вдягнутися за погодою, легко і зручно.

Принцеса продовжувала смикатися і вириватися, галасливо споживаючи кисень і не усвідомлюючи, наскільки тісне тертя їхніх тіл створювали ці її спроби боротьби. Несподівано сильні, чоловічі руки обхопили її за передпліччя і різко розвернули. Тепер до столу була притиснута вона.

— Абсолютно неправильна відповідь, принцесо. Моя відьма! — Прохрипів Редді і впився в м'які губи наполегливим, але не грубим поцілунком.

У відповідь Вікта видала короткий писк, але руки тут же втратили прагнення до опору. Вона впустила до свого рота його язик, дозволяючи вивчати й господарювати з подвоєним запалом. Тонкі пальці міцно вчепилися в лацкани білого халата чоловіка.

Вікторія відповідала йому. Ба більше, надто жадібно підштовхуючи до більшого.

Десь на задвірках свідомості пролетіла думка, що вона навмисне могла провокувати його, розуміючи, що її тіло наче насичується порохом чи іншою вибухонебезпечною речовиною в присутності Фейта.

Під шум їхнього вологого і хрипкого дихання, Редді швидко посадив свою відьму на стіл, розсуваючи їй ноги. Довгі пальці хотіли швидше скинути одяг, що заважав йому дістатися до теплої, світлої шкіри. Але замість цього долоня Фейта накрила праві груди дівчини, м'яко їх стискаючи.

Вікта замичала, вигинаючись назустріч цим ласкам. Їй зовсім не хотілося зупинятися і плювати, що не так давно на цьому столі він загинав іншу.

За кілька миттєвостей ці спогади охолодили її запал, наповнюючи розум сумнівами.

Редді в цей час уже встиг забратися під тонку тканину її трусиків, розстебнувши блискавку на джинсах. Він сильніше притиснув дівчину до себе, буквально вдавлюючи у свої тверді груди, підтираючись повсталою плоттю об її стегно. Вікта охнула, розриваючи гарячий поцілунок. У голові знову промайнув образ злягання Фейта з Кірою, що остаточно додав рішучості припинити все це.

— Досить... не потрібно, — це було більше схоже на благання, змішане з тихим стогоном розчарування. Вона вивернулася і зістрибнула донизу, намагаючись швидше поправити себе, однак Фейт зупинив її, твердо утримуючи за руку біля ліктя.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍