Читати книгу - "Хибне щастя, Ліана Меко"

– За правду. Уявляєш? - Видихнула Ліка майже не чутно, ніби по секрету. А в мене мурашки відразу по спині, табуном, від того, що я відчув на своїй щоці тепло її дихання. Я навіть проковтнув, від того, що горло раптом пересохло, і відкрив рота, щоб щось сказати, але Ліка, вдоволено посміхнувшись, прослизнула повз мене до столу, зачіпаючи грудьми моє плече, не знаю навмисне, чи випадково... А я так і лишився стояти з відкритим ротом, як повний ідіот.

Вау. Нічого собі. Що це зі мною? Усередині ніби щось клацнуло, я наче й справді почув це клацання, і у грудях розлилося щось таке тягуче, гаряче. Щось схоже на передчуття цікавої гри, займистий азарт.

Дівчина пішла до столу і ніби потягла мене за собою магнітом. Хоча, який там, магнітом: мені здавалося, що вона закинула в мене одразу кілька гачків і вони намертво вчепилися в мої нутрощі. Цей її голос, тон, погляд… Мені подобалося, що вона раптом поводилася так... по-іншому, грайливо. Це перекидало наше спілкування на якийсь новий рівень. Ускладнювало квест. Мені подобалося, що ця гра не мала правил, і зовсім не було ясно до чого вона приведе, і хто стане переможцем, але відчував, що буде захоплююче.

Вперше за весь вечір, я був не просто радий, я був щасливий, що з'явився в цей дурний клуб.

Ліка сіла за стіл, де вже розташувалася переважна більшість гостей. Я вмостився прямо навпроти, посунувши одного з друзів Олексія, і широко посміхнувся дівчині. Тепер їй доведеться весь вечір спостерігати мою задоволену фізіономію. Але вона й виду не подала, що засмучена цим фактом: просто криво усміхнулася і уткнулася в меню.

Через якийсь час повернувся винуватець урочистості з останніми гостями, і наступну годину всі розсаджувалися, галасували і просто займалися набиванням шлунків, не забуваючи при цьому впевнено накачуватись спиртним.

Я не пив. Алкоголь я не те щоб не поважав, не вживав, напевно, більше за звичкою, виробленою за багато років серйозного захоплення легкою атлетикою. Та й не подобалося мені оте почуття сп'яніння – важке воно якесь, нудотне. Якщо я хотів розслабитися чи повеселитися, я курив. Але зараз я не потребував навіть цього.

Сьогодні допінг сидів прямо навпроти, похмуро колупаючи безсмачні роли, попиваючи безалкогольний коктейль, і явно почуваючись не у своїй тарілці. Схоже, їй не подобалося бути в центрі уваги: Льоха, сяючий чистіше алмазу, який, очевидно, вже святкував свою перемогу, обходжував її, як принцесу, і всіляко намагався задовольнити. Його друзі-подруги, які зробили свої власні висновки про стосунки пари, вирішили судячи з усього, що Ліка – дівчина на одну ніч, і тепер буквально засипали пару провокаційними питаннями, і просто-таки фонтанували вульгарними жартами, дебільними прогнозами та припущеннями про те, як іменинник проведе сьогоднішню ніч.

Але найбільше, здається, її напружував я.

Вона намагалася виглядати доброзичливою, не реагувати на провокації, зображала впевненість у собі та стійкість, наполегливо вдавала, що її не зачіпають безглузді жарти, які виставляють її в невигідному світлі. Але мені чомусь здавалося, що цю маску незворушності вона тримала саме через мене. Саме в моїх очах їй хотілося виглядати самовпевненою та сильною. Вона грала роль. Для мене.

Коли настав час штовхати тости і вручати подарунки, і черга дійшла до Ліки, вона піднялася з-за столу, і виглядала при цьому трохи розгубленою.

- Що ж… - зітхнула дівчина, нервово поглядаючи на купу подарунків, складених на дивані поруч із іменинником. - Я не була готова ... Тобто, запрошення було таким несподіваним ... так що я не встигла ... - Ліка проковтнула, хаотично тямлячи, що сказати, і явно борючись з незручністю.

Пройшла поглядом по сидячим за столом, чи шукаючи підтримки, чи побоюючись осуду та  глузування, але потім зустрілася поглядом зі мною.

Я посміхнувся, вальяжно розкинувшись на дивані.

- Упевнений, ти знайдеш, як вийти із положення. - Видав я тихо, але так, щоб мене почули як мінімум ті, що сидять поруч, а головне сама дівчина. – З такими даними. - Я окинув її промовистим поглядом з голови до ніг, затримуючись очима в районі грудей, і самовдоволено всміхнувся.

Ліка завмерла, дивлячись на мене спопеляючим поглядом. Здавалося, у своїх фантазіях вона живцем здирає з мене шкіру, вириває нігті і катує струмом. Такий був у неї погляд – яскравий, живий та кровожерливий. Вона не зніяковіла, не почервоніла, просто кілька секунд мовчки знищувала мене очима, але й потім швидко взяла себе в руки. 

Смикнула головою, по обличчю пробігла незрозуміла, ледь помітна тінь. Вона різко вдихнула і трохи розправила плечі. Здавалося, у її голові клацнув якийсь перемикач: дівчина миттєво змінилася в обличчі. Тепер вона не виглядала розгубленою чи злою. Вона виглядала так, як виглядають дівчата, коли хочуть когось спокусити. Вона виглядала... сексі.

- Загалом, я не приготувала подарунка, так. Але… - Ліка витримала паузу, розпливлася в сліпучій посмішці, обертаючись до Льохи, і додала. - Я щось придумаю... - Останні слова на видиху, і з таким поглядом, у якому читалися тисячі та тисячі недвозначних обіцянок.

Льоха мало не луснув від радості. Заметушився навколо неї з ще більшим ентузіазмом. Якісь дівчата за столом захихотіли, а хлопці багатозначно переглянулись.

Ліка навіть не звернула на це уваги. Вона, з грацією королеви, повільно опустилася на диван, і вперлася в моє обличчя прямим неблимаючим поглядом.