Читати книгу - "Покоївка для бізнесмена, Ясміна Лав"

Глава 12

Емма

 

Ранок розпочався прекрасно . На вулиці сяяло сонечко , а настрій був настільки піднесений що хотілося танцювати . Я щаслива ...

Не дивлячись на те що наші плани з Адамом зруйнувалися , я вирішила не сумувати . Краще з користю провести вихідний .

- Привіт .- виглядає з кухні Іра , щойно я виходжу з кімнати .
- Добрий ранок.- усміхаюся у відповідь і іду у ванну .

З кухні вже пахне свіжою кавою , а подруга хитро поглядає на мене сідаючи навпроти .
Та ніяких подробиць вона з мене не зможе витягти . Натомість , я знаю чим зможу її відволічи.

Сьогодні мені хочеться пройтися по магазинах . Купити кілька нових суконь , зробити зачіску ...
Хочеться виглядати так , щоб Адам не міг відвести погляд ...

  ***

І вперше по магазинах тягаю Іру я , а не навпаки . Мене не втомлюють численні примірки , не хочеться економити на нових туфлях .
Я готова купити те , що мені подобається . І те , що точно сподобається Адамові .
А точніше , білизну ...
Таку , якої в мене ніколи не було .

Сексуальний, шовковий , з мереживом відкритий комплект , білого кольору. Дивлячись на який мої щоки заливаються фарбою . Та я дуже хочу, щоб в ньому побачив мене Адам .

- Ну нічого собі ... Не знала що ти зможеш наважитися таке купити .- шепоче Іра , дивлячись як я несу до каси комплект .
- Тихіше , поки я не передумала .- усміхаюся і оплачую покупку.

Навіть не знаю коли я купувала собі стільки нового одягу і взуття . Напевно , ніколи . 
Зазвичай , я просто купую якусь одну річ , яка мені потрібна і все. А ще я розумію що зовсім не шкодую тих грошей , які я витратила . Можна ж хоч раз себе побалувати ...

Додому ми з подругою поверталися задоволені і веселі . Готувати вечерю вже сил не було , тому по дорозі  купили вже готові страви .
І за дві хвилини в мікрохвильовці мене чекала смачна , гаряча локшина з куркою й овочами , а Іру - форель з тушкованою фасолю та болгарським перцем .

- Я вже готова подякувати Орлову .- сміється подруга .
- За що це ?
- За те , що змусив тебе піти на шопінг . Мені за два роки це так і не вдалося , а в нього вийшло всього за тиждень.

І я тільки зараз розумію що знаю Адама всього-на-всього тиждень . А здається , пройшло вже так багато часу ...
Наче все моє життя до нього я просто спала ...
Усміхаюся своїм думкам і помивши посуд іду в свою кімнату .

Перевіряю телефон , але нових повідомлень немає . Стає якось сумно та я відразу відганяю погані думки . Він просто зайнятий . Ввечері обов'язково напише , заспокоюю себе і беруся розкладати сьогоднішні покупки .

Після,  приймаю гарячу ванну і вирішуємо з Іркою подивитися якийсь новий фільм . Та мої очі весь час застигають на екрані телефону . 
Невже у нього не було часу навіть подзвонити ?
Або ж він просто не хоче ...

- Про що ти думаєш ?- витягує мене з роздумів подруга .
- Він весь день не дзвонив . І жодного повідомлення ...
- Ну знаєш ... Може у нього багато справ. А телефон сів . Чи взагалі він його забув десь...
- Можливо ...- розумію що Іра мене намагається заспокоїти . І від цього ще гірше .
- А чому сама не подзвониш ?- дивиться на мене дівчина .
- Не хочу нав'язуватися.
- Що за дурниці? Ви ж зустрічаєтеся. Ти маєш повне право подзвонити і спитати де він , як він , з ким ...
- Але ...

Мені якось не зручно йому дзвонити .

- Ти просто спитай як пройшов його день , що він робив... Як він почувається ...- спокійно пояснює подруга .

І я беру в руки мобільний , набираю номер , ідуть гудки ....та ніхто не відповідає .
Вже готова скинути виклик , як трубку піднімають . Але голосу Адама я не чую . Натомість з динаміку доноситься гучна музика , крики , сміх ....
Здається , він в клубі ...

- Адам ...- промовляю зовсім тихо , навіть не чекаючи відповіді .
- Він зайнятий ! А ти хто така ?!- майже кричить на тому кінці жіночий голос .

Я майже впевнена хто це ...

- Послухай , хто б ти не була ! Ми з нареченим оголосили про заручини ! І дзвонити йому не смій більше !

Заручини? Я не вірю .
Адам не міг ...

- Вже весь інтернет гуде ! Перевір , сучко , і не дзвони моєму чоловікові!!!- чую гучний сміх , а потім виклик обривається .

Цього не може бути ...

- Що таке ? Що сталося ?- підходить до мене Іра .
- Він одружується ...

  ***

На вулиці вже зовсім холодно ...
Мабуть скоро випаде перший сніг .
Чудово , я люблю зиму ...
Можливо у мене з'явиться святковий настрій і захочеться почати нове життя ...
Тому що зараз , сидячи на балконі ,і кутаючись у теплу ковдру , мені хочеться тільки плакати .
От ще б дощ пішов і взагалі - привіт , депресія . Але ні , небо ясне , усіяне маленькими наче намистинки зірочками , а вдалині висить зовсім тоненький півмісяць.

Втягую холодне повітря і по тілу біжать мурашки ... Та йти всередину не хочеться .

- Ти хочеш захворіти через цього недоумка ?- виглядає на балкон Ірка.
- Нічого зі мною не станеться .
- Ходімо всередину .... Хочеш поговоримо ?
- Ні .
- Хочеш поплакати ?
- Ні .
- Хочеш , подзвони йому і все скажи що думаєш . Або ж напиши ...
- Не хочу .
- Емма , ти мене лякаєш ...

Підходить до мене подруга і заповзає під мою ковдру .

- Все нормально ...- кажу тихо і кладу голову на її плече .
- От же ж козел ... Ну , як знала ...- бурмоче собі під ніс Іра .
Та я не відповідаю . І взагалі , розмовляти бажання немає ...

- Давай просто посидимо ...- пропоную .
- Давай ...

Спочатку я не вірила в те що почула телефоном . Потім хотілося передзвонити і почути відповіді від Адама ... А потім ...
А потім я просто вирішила перевірити в інтернеті .
Соціальні мережі гуділи новиною.
"Єдина спадкоємиця відомого бізнесмена, Діана Костіна,   виходить заміж..."
І тому подібне...

Чи було мені боляче ?
Так ...було . Але я не плакала . Не варто .
Я сиділа , читала рядки статті і дивилася фотографії з світської вечірки . На яких Адам з усмішкою обіймає Діану , вони тримаються за руки , і їх пристрасний поцілунок ...
Всередині все наче рвалося на шматки , а говорити не було сил .

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍