Читати книжки он-лайн » Молодіжна проза 🌸💖📚 » Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва

Читати книгу - "Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва"

57
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 30 31 32 ... 116
Перейти на сторінку:
Роздiл 13/1

Гордо крокую до свого лежака. Там ми обіймаємося з подругою, обговорюємо, що пропустили. Парасольку забрати забула, зате повернула рюкзак. А у нас ще й утоплення за планом. Ох-х... ні, спочатку вип'ю прохолодний лимонад, а потім вже топитися…

- Дівчата, можна вас пригостити?

Піднімаю голову. Наді мною стоїть той самий хлопець з міткою, чарівно посміхається. Поблизу він ще привабливіше виглядає, а очі так і виблискують, яскраво-блакитні. Волосся у нього приблизно, як моє, пекучо-чорне. Ставить до нас на столик коктейлі у високих келихах, його друзі простягають морозиво, фрукти, вафлі, политі шоколадом. Все не вміщається, частину вони не знають, куди ще розкладати.

- Я лимонад збиралася піти купити, - незрозуміло до чого кажу, піднімаючись.

От хто мене смикнув за язика? Звертати на себе увагу красенів незвичайними вчинками, мабуть, мені краще вдається, ніж потім з ними спілкуватись. Інна коситься на мене, мовляв, будь привітніше.

- Дідько, забули про лимонад. А ми запитали, що дівчата люблять, і те принесли, - пояснює мій мічений. - Тіме, біжи в лоток. Візьми лимонад, - відсилає дружка.

- Та не варто було, - ніяковію.

- Для початку, мене звуть Гліб, - називає себе хлопець. - Ви так мені допомогли. Аліно, ти не побоялася наздогнати злодюгу, і подруга покликала охорону. Моя вам велика подяка! Я ж міг позбутися своїх щасливих плавок. Це була б така втрата втрат!

Ми з Інною ошелешено кліпаємо.

Плавок? Я вважала, що рятую, як мінімум, гаманець, телефон, ключі, документи. Навіщо йому плавки з собою носити? А надягати на пляжі шорти?!

- Такі цінні плавки? - подруга з питанням відмирає.

- Еге, я в них тричі посів перше місце на змаганнях. Незабаром у четвертий раз вони спрацювати повинні.

- У такому разі, дуже рада, що ти не позбувся важливої речі, - кажу.

- А я радію, що наші лежаки опинилися поруч, - ще ширше білозубо всміхається Гліб. - Якщо ви не проти, давайте всі наші місця в коло зрушимо? Тоді нам ніякі злодії не страшні.

Ми не заперечуємо з подругою, переглядаємося з тією думкою, що утоплення, здається, скасовується. Хлопці і без цього з нами знайомляться. Сідаємо всі поруч, спілкуємося, п'ємо лимонад і пробуємо смачні смаколики.

- Але як ти так не побоялася! - не може Гліб заспокоїтись.

- Аліна ж працює адміністратором у футбольному клубі "Чемпіон", - повідомляє за мене подруга.

- Тоді зрозуміло, ми зіткнулись якось з футболістами звідти.

- Такі нахаби ті були.

- Угу, навіжені бовдури взагалі без мізків.

- Чув, головний тренер у них теж несамовитий псих.

Ні з чим не сперечаюся, тихенько слухаю. Щодо тренера, то краще наїжджати не треба, даремно вони про мого татка заїкнулися. Але звідки вони знають, що я його донька? З приводу гравців. Частково згодна. Нахабних повно. Ось тому я б не хотіла собі нареченого футболіста, мені татуся вистачає з головою.

Ще й співпало, що Гліб підсів до мене ближче, з іншого боку Інна, а друзі-плавці навпроти нас. Більше тему футболу не піднімали. Багато спільного знайшли, коли я зізналася, що займалася плаванням. Кинути серйозний спорт довелося через травму. Одного разу невдало стрибнула з вишки, потім боялася стрибків і різко здала в показниках.

Хлопці пропонують пограти три на три в пляжний волейбол. Чудова ідея, ми відразу погоджуємося. Знімаю сонцезахисні окуляри, залишаю на столику. Приїхали сюди з подругою відпочити, розслабитися, а виходить навпаки, несподівано активно проводимо час.

Нас розділили з Інною по різних командах, щоб нікому не прикро - у кожній є дівчина і два хлопця. У моїй команді Гліб і Тім, вони не поступаються суперникам. Кілька разів відбити вийшло навіть у мене. А коли м'яч пролітав повз руки, Гліб його вміло підхоплював. Усі задатки має для футболіста, ловила себе на думці кілька разів. Хоча, може, він у всьому успішний? Тримає себе явним переможцем, і з таким завзяттям бореться у пляжний волейбол, ніби для нього тут на піску кар'єра вирішується.

- Є! Я так і знав, що ми вас зробимо!

Після оголошення результатів задоволений Гліб дражнить другу команду.

Заношу в уявний список спільне з Ведмедем - обидва хвальки.

***

ПРОДОВЖЕННЯ

***

- Аліно, попередь, що до кінця тижня не вийдеш. Ну от навіщо себе не шкодуєш?

- Ма, ну все пройшло. Я добре себе почуваю!

Вранці поспішаю на роботу. Зібралася, здається, все взяла. Десь ще сонцезахисні окуляри загубилися. Без них на байку ніяк, вони у мене спеціальні з мотосалону. Матуся мої збори гальмує, турбується.

- На всіх роботах є лікарняні, - вмовляти продовжує.

- А тато казав, що в його футбольному клубі немає лікарняних.

- Та то у них, через рейтинги геть з розуму сходять.

- Чесно кажу. Чудово себе почуваю, бадьора, лоб холодний, ніс сухий. Після роботи з Інною зустрінуся ненадовго, а потім відразу додому.

Мама просить надовго не затримуватись. Якщо що, то відразу все кидати і повідомляти їй або батькові. Тоді мене швидко з роботи евакуюють.

Ну ні вже, я планую спокійно на роботу приїхати і так само без непередбачених пригод звідти виїхати. Настрою заважає... Ведмідь. Нахабно лізе в думки, лякає в них там, смішить і часто згадувати про нього змушує. Але тепер ще Гліб згадується. Цікаво, як він там? Чим зараз займається?

Біля клубу знімаю захисні окуляри, довелося надіти звичайні, а не ті, які втратила. Ось як начепила не ті окуляри, то відразу не про те в дорозі думається. Найлегше знайти винного, тож я з легкістю перекидаю все на пропажу.

До приїзду команди Лідергол, день проходить, як і планувала. Чудово проходить. Ніхто не діставав, не нахабнів, свої фото на заставку в комп'ютері не ставив. І я нікого не чекаю. Сама не зрозумію, навіщо на годинник частіше дивлюсь.

Перевіряю записи. Цього разу начебто всіх додала, нікого не пропустила.

- Вітаю, Аліно, - лунає знайомий голос біля моєї стійки адміністратора.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 30 31 32 ... 116
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва"