Читати книгу - "Магія Часу: Ключі іншої реальності. Книга друга, Vasyl Shyrman"

Приймаючи себе з усіма недоліками та чеснотами, усім, що наповнює наше серце, ми по-іншому ставимося до недоліків, провин або дурощів інших людей. Як можна засуджувати когось за провину, якщо ми самі скоювали щось подібне? Це лицемірство. Де є лицемірство, там немає любові, немає цілісності. А цілісність полягає у тому, що наскільки ми любимо себе, настільки ж можемо любити й інших. Це неймовірна істина.

Якщо ви спробуєте зрозуміти цю ідею, ви побачите, що це і є магічне усвідомлення любові до інших. Спочатку не потрібно вчиняти дії на користь інших, якщо у вас немає прийняття себе. Ненавидячи себе, критикуючи свої дії, свої помилки, не приймаючи свою темну сторону або свої погані риси, не люблячи себе таким, яким ти є — поганим і хорошим, добрим, веселим, злим, сумним, плаксивим, природним — ви не зможете навчитися любити інших.

Якщо ми кажемо, що любимо когось, але ненавидимо себе, то в цьому немає правди. Це величезна брехня, яка веде людство до самознищення. Ця любов — лицемірна. Хоча християнській священик неправильно трактує цю концепцію: "Люби ближнього свого, як самого себе". Правильніше було б: "Спочатку Люби себе і ти зрозумієш, як любити ближнього свого".

Тут закладена проста істина: як ти любиш себе, так і зможеш любити інших. Це закон рівноваги, який не буде працювати, якщо у вас немає справжньої любові. Ви можете віддати все, але якщо у вас немає любові, то це буде марна жертва. Коли людина жертвує собою, варто задуматися, чи є в цьому справжня любов.

Наприклад, коли хтось жертвує собою заради порятунку інших, чи була ця жертва виправдана? Чи не опинився він у глибоких ілюзіях? І якщо, жертвуючи собою, він потім усвідомив свої помилки, що сталося після цього? Якщо він залишився калікою і всі від нього відвернулися, це був би урок самопожертви, який не відкриває нові знання.

Допомагати іншим доцільно тільки тоді, коли вони про це просять. Наразі ми стикаємося з парадоксальною ситуацією, коли люди готові піти з цього життя, адже воно стає нестерпним. Але їх рятують і кажуть: "Живи". Проте умови для життя у них немає, вони хочуть покинути цей світ, тому що життя стало їм нецікавим і дух прагне покинути тіло.

Одне з висловлювань одного з чоловіків було таким: "Якщо мені потрібно пройти 19 кіл пекла, то краще пройти 19 кіл пекла, ніж повертатися на цю землю". Для багатьох людей життя на землі виглядає гірше, ніж 19 кіл пекла. Пекло — це сприйняття і я кажу про певний сенс цього висловлювання. Не будемо акцентувати на словах про пекельні муки та малювати жахливі картинки, які люди створили для себе, адже те, що вони намалювали, — те й перебуває в їхній свідомості.

Людина сприймає любов так викривлено, що це слово стало подібним до слова "медитація". Наприклад, багато хто вважає медитацією позу лотоса чи певний стан трансу. Дехто курить траву й теж вважає, що медитує, а інші вживають алкоголь у своїй медитації. Точно так само й з любов'ю — потрібно чітко розуміти, що любов — це не просто емоція, а глибоке внутрішнє відчуття.

Коли говоримо, що ми любимо, важливо усунути моральні оцінки. Слово "подобається" — це визначення уваги. Коли ми на когось звертаємо увагу, нам він подобається. Коли нам хтось не подобається, ми намагаємося відвести погляд. Це дуальне визначення, але в магічному розумінні любов — це любов до всього, що нам подобається.

Маги мають дуже широкий круг інтересів, тому можна сказати, що їм подобається все й нічого водночас. Це означає, що вони не турбуються про те, що вважають приємним чи неприємним, що абсолютно протилежно тому, чим займається звичайна людина. Любити людей чи бути улюбленим — це ще не все, що доступно людині.

Залипання на любові, особливо в підлітковому віці, коли людина не може жити без іншої, звичайно є проявом власницького ставлення. Справжня любов — це щось більше. У світі є багато цікавого і немає сенсу залипати на одному, витрачаючи на це енергію. Іноді і це комусь потрібно, адже це етапи навчання людини на її шляху розвитку.