Читати книгу - "Споріднені душі: Розірваний зв'язок, Яра Крихта"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Айдас, сидячи на широкому підвіконні, видихнув і знову подивився у вікно. Він не міг приховати усмішку, яка вперто поверталася на його обличчя, навіть коли він намагався виглядати серйозним.
Селін вивчала його обличчя, прищурившись і хитро всміхаючись:
– Так-так-так… Всміхаєшся, як дурень, дивлячись у вікно. Не розумію, чому ти досі тут сидиш, просто поїдь до неї… – Селін наче насміхалася, але на останніх словах звучала серйозно.
– Що? Що ти знаєш? – Айдас зиркнув на сестру з підозрою, намагаючись сховати свою усмішку «дурня».
– О, я вгадала! Нічого собі, не дарма перечитала всі романи в бібліотеці свекрухи. Хто вона, Айдасе?
– Вона неймовірна… Я певен, вона тобі дуже сподобається… Я думаю, це змінить усіх нас – всю нашу сімейку.
Безглузду та жорстоку сімейку.
– Тобто? – Селін ледве не підскочила. – Айдасе, що?! Змінить нас усіх? Хто вона? Про що ти?!
Айдас підвівся, обережно взявши тростину, яку тримав поряд.
– Я нічого тобі не скажу.
– То не сиди такий тут! Їдь до неї! Але я не обіцяю не шпигувати.
– Ти ж не водиш авто.
– Я готова залізти в багажник! Їдь до неї, не сиди вдома такий замріяний.
– На жаль, кожна наша з нею зустріч – катастрофа.
«Крім останньої», – подумки радів.
Хоч вона й була проти поцілунку, зате тепер Мія точно розумітиме його почуття, про які Айдас навіть собі не міг зізнатися.
О Небеса.
І поцілувати її… Такого він ще ніколи не відчував.
На мить чоловік знову не зміг стримати усмішку, нахиливши голову та прикривши рот долонею, наче Селін цього не помітить.
– Ти… закохався?
– Якщо я скажу, то ти не скажеш про це Кларіссі? Вона, здається, байдужа до тем любові…
– Ми з нею не говоримо про стосунки, її максимум це розповісти, як її втомив чоловік. Я не розповідала їй навіть про те, що хотіла би знайти свою споріднену душу – вона не зрозуміє.
– Так…
– Гаразд. То ти закохався?
– Так, здається… Так, – сказати це вголос здалося Айдасу якимось магічним звільненням.
Його серце, яке вже довгий час наче замкнене у клітці, раптом стало легшим.
Після того поцілунку, коли Мія залишила ресторан, він довго сидів на місці, відчуваючи, як усі емоції, що накопичувалися всередині, нарешті виходять назовні. Офіціант схопив меню в руки, у паніці обмахуючи ним зомлілого гостя, але Айдас не реагував. Він не помічав навіть власного ціпка в кутку, не готовий підвестися, – усе стало туманом перед очима.
Коли біль в грудях почав відступати, чоловік усвідомив, що цей поцілунок змінив усе. Це був не просто порив – це був момент, який подарував йому більше емоцій, ніж усі найкращі події його життя разом узяті.
І Мія… Така чарівна та чуттєва…
І щойно Айдасу стало краще, він схопив офіціанта за жилетку обома руками, вигукнувши: «Боже мій, ця жінка! Вона вбиває мене!»
«Це через неї Вам, пане, стало так погано? Вона кинула Вас? Я співчуваю Вам! Але ресторану пора зачинятися, вже третя година ночі!» – стурбовано та налякано протараторив офіціант, на що Айдас засміявся.
Засміявся щиро, як він і умів. З усмішкою, яка вабить і закохує.
Відтоді Айдасу було лиш одне на думці: ні, вона не кинула його, вона втекла так само, як і завжди, щоб наступна їхня зустріч стала ще більше близькою.
І він не втратить її.
Оговтавшись від спогаду, чоловік знову поглянув на сестру:
– Сестро, я поїду в місто, нікому не кажи, де я. Будь ласка?
– Гаразд, їдь до неї, – Селін була в такому захваті, що ледве не пищала, все метушилася довкола, допомагаючи брату зібратися, бо теж вірила, що той травмував ногу, тому й прихворів, потребував допомоги.
Айдас змахнув з себе пісок сумнівів, сідаючи в авто. Різкий біль в грудях нагадував про себе, але чоловік не звертав на нього уваги. Мотор завівся з низьким гуркотом, і, спрямувавши машину в напрямку міста, Айдас відчув прилив сили.
«Я все виправлю, чорт забирай», – подумав, стискаючи кермо так, що пальці побіліли.
Невже він буде й далі жити за правилами родини, яка ніколи не знала, що таке справжнє кохання? П-пхе, вони можуть думати, що хочуть. Їхня думка більше не мала значення.
«Якщо я не зроблю цього, то помру».
Що гірше: померти від нереалізованого кохання чи посваритися зі своїм жорстким родом? Ще до вчорашнього вечора вибір був очевидний – краще померти, ніж конфліктувати з родиною. Але він не збирався вмирати. Він заставить їх полюбити Мію, навіть якщо доведеться діяти проти всіх правил.
І доб’ється кохання Мії.
Вона відчуватиме те ж, що й він, коли цілує її…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Споріднені душі: Розірваний зв'язок, Яра Крихта», після закриття браузера.
