Читати книгу - "На інших вітрах"

до чарівника руки. І він знову мимоволі від неї відсахнувся.

Тенар встала і пошепки запитала у доньки:

— В чому справа? Що трапилося, Техану?

Техану обвела всіх поглядом, і Олдерові злалося, що під цим поглядом він перетворюється на щось безтілесне, як дух, і що ця дівчина бачить його наскрізь.

— Покличте її сюди! — повторила Техану і вимогливо подивилася на короля. — Можете ви покликати її сюди?

— Це не в моїй владі, Техану, — ласкаво відповів Лебаннен. — Можливо, Майстер Путівник з Рока зможе… або ти сама…

Техану люто замотала головою.

— Ні, ні, ні, ні, - шепотіла вона. — Я не така, як вона! У мене ж немає крил!

Лебаннен запитально подивився на Тенар в пошуках підказки, але Тенар не зводила очей з доньки, і в її очах був відчай.

Техану різко відвернулася від неї і подивилася на короля.

— Прости мене, пане мій, — сказала вона своїм слабким хрипким голосом, — але мені потрібно побути на самоті. І подумати над тим, що сказав мій батько. Я неодмінно спробую відповісти на його питання. Але я повинна побути одна. Будь ласка!

Лебаннен вклонився їй і знову подивився на Тенар. Та підійшла до дочки, обняла її, і вони повільно побрели геть по залитій сонцем алеї повз ставки і фонтани.

А четверо чоловіків знову сіли в крісла і деякий час зберігали повне мовчання.

Нарешті Лебаннен сказав:

— Ти мав рацію, Онікс! — І пояснив, повернувшись до решти: — Майстер Онікс розповів мені цю історію про жінку-дракона Іріан, коли я дещо розповів йому про Техану. Про те, що ще зовсім дитиною Техану зуміла викликати на допомогу дракона Калессіна і розмовляла з ним на мові Творення. І Калессін тоді називав її дочкою!

— Але все це дійсно дуже дивно! — вигукнув Онікс. Він був вражений і переляканий і не приховував цього. — До чого ж дивні настали часи! Жінка перетворюється в дракона, неосвічена сільська дівчина, яка ніколи нічому не вчилася, говорить з драконами на мові Творення!..

Олдер, дивлячись на чарівника, дивувався: чому ж він, Олдер, не відчуває жодної краплі страху? Може тому, що у нього замало знань? І він просто не розуміє, чого саме потрібно боятися?

— Але ж про це існує чимало старовинних історій, — сказав Тослу. — Хіба ви на Рокові ніколи їх не чули? Можливо, ваші стіни просто не пропускають їх всередину, га? Це, звичайно, всього лише казки, і їх розповідають прості люди… Це навіть не казки, а скоріше пісні. Наприклад, у моряків є пісня, яка називається «Дівчина з Білоло», в ній йдеться про те, як один моряк в кожному порту заводив собі кохану і багатьох гарненьких дівчат змусив проливати сльози, поки одна з цих дівчат не злетіла в небеса на бронзових крилах і не наздогнала корабель. Побачивши свого колишнього коханого на палубі, вона схопила його і з'їла.

Онікс подивився на Тослу з глибоким відразою. Але Лебаннен посміхнувся і сказав:

— Ну так, Жінка з Кемеї… Старий Учитель нашого Верховного Мага, Айхал, якого всі звали Оґіон, розповідав про неї Тенар. На вигляд вона була звичайною сільською жінкою і жила, як всі. Але Оґіон здогадався, яка її сутність, і вона запросила його в будинок і пригостила юшкою. Це вона сказала йому, що люди і дракони колись були єдиним народом. А сама вона, за її словами, і дракон, і жінка одночасно. І тільки Оґіон, будучи великим магом, зумів побачити у ній дракона.

— Так і ти бачив Іріан, Онікс, — тихо сказав Лебаннен.

Насилу вимовляючи слова, ніби вони не йшли у нього з язика, і звертаючись виключно до короля. Онікс сказав:

— Після того як Іріан полетіла з Рока, Майстер Ономатет показав нам, учням, деякі місця в старовинних мудрих книгах, які завжди залишалися недостатньо ясні магам, але які можна було би зрозуміти, якщо уявити, що деякі істоти є одночасно і людьми і драконами. І ще там говорилося про якусь сварку між цими істотами. А може, між людьми і драконами… Жодне з таких місць до сих пір як слід не розшифроване.

— Я сподівався, що Техану, можливо, зуміє якось прояснити ситуацію, що склалася, — сказав Лебаннен.

Голос його звучав так рівно і спокійно, що Олдер не зрозумів — чи то він все ще сподівається на це, чи то будь-яка надія вже померла в його душі. І тут він помітив, що якийсь чоловік поспішає до них по алеї повз фонтани. Це був сивочолий воїн з числа королівських гвардійців, і Лебаннен, впізнавши його, рушив йому назустріч. Вони про щось поговорили з хвилину майже пошепки, і гвардієць швидкими кроками пішов геть, а король повернувся до своїх співрозмовників.

— Є новини, — сказав він, і в голосі його знову металом задзвенів виклик. — Над західною частиною Хавнора літала ціла зграя драконів. Вони підпалили ліси, і з берегового гарнізону повідомляють, що люди втікають в Південний порт і всім розповідають, що горить місто Резбел.

Тієї ночі найшвидше судно королівського флоту мчало, маючи на борту короля і його соратників, уздовж берегів острова Хавнор. Судно буквально летіло по хвилях завдяки чарівному вітрові, піднятому Майстром Оніксом, і незабаром, вже на зорі, увійшло в гирло річки Пронневи, вигнуте могутнім плечем гори Онн. Загін короля зійшов на берег, і для нього з корабля вивантажили одинадцять коней з королівської стайні, чудових, сильних тварин зі стрункими ногами. Коні рідко зустрічалися тоді на островах Земномор'я; досить багато їх було тільки на Хавнорі і Семеле. Техану, наприклад, добре знала ослів, але коней досі жодного разу не бачила. Вона провела більшу частину ночі поруч з цими прекрасними тваринами, допомагаючи конюхам утримувати і заспокоювати їх. Це були коні хороших кровей, відмінно доглянуті і навчені, але до подорожей по морю вони поки не звикли. Коли прийшов час сідати на них верхи — на піщаному березі річки Онневи — Онікс так злякався, що конюхам довелося підсаджувати його в сідло і всіляко підбадьорювати. Зате Техану злетіла в сідло одночасно з королем і сиділа у сідлі так, немов їздила верхи все життя. Повідок вона підчепила своєю спотвореною рукою і, схоже, не збиралася ним користуватися, правлячи своєю кобилою якимось іншим, невідомим способом.

Маленький загін відразу рушив на захід, в передгір'я, до лісу Фаліерн, весь час зберігаючи досить пристойну швидкість. Це був найшвидший спосіб дістатися до місця, на думку Лебаннена, бо якщо плисти вздовж південного краю Хавнора або пробиратися по берегу