Читати книгу - "Кривавими слідами"

– Можливо, він хотів, аби Волошко належала лише йому, – продовжила Власта свою теорію. «Цей теж ненавидить патрульних?» – замислилася про Кир’яха. Та відразу заперечила думку: зверхності в ньому не відчувалося.

Єгор, який до цього роздивлявся те, що знаходилося на робочому столі підозрюваного, нарешті, втрутився:

– Ні, блін, щось тут не те. Я не заперечую, що Волошко мені відразу не сподобалася. І так само я відчув, що з Ковальчуком не все просто. Особливо, коли він не забажав давати контакти своєї дівчини під час нашої з ним першої зустрічі. Це логічно, що вони бажають приховати свої стосунки.

– Що тебе непокоїть? – уточнив Кир’ях.

Єгор відповів не відразу:

– Розумієш… Вони обоє поводяться підозріло… Але я теж не бачу толкового мотиву.

– А я бачу, – заперечила Власта. – Він хотів, аби ця жінка належала тільки йому. Вона дуже гарна. Чому ні?

Патрульна пригадала Волошко. Усе життя їй теж хотілося бути такою ж лялечкою, як ця жінка: доглянутою, безтурботною красунею. Але… безтурботність – це не те, що судилося їй мати в цьому житті.

– Не думаю, що Волошко захотіла б поєднати свою долю з ним, – цинічно посміхнувся Скляр. – Власто, ви її бачили? Така не стане зв’язуватися з найманим працівником. Такий, як Ковальчук, не зможе забезпечити всі її примхи.

– Та вона сама непогано заробляє, – знову заперечила патрульна.

– Власто, це ви так вважаєте, – м’яко промовив Кир’ях. – Вітторіно заробляв набагато, повторюю, набагато більше за саму Волошко та Ковальчука, разом узятих. Можливо, у неї на меті було вийти заміж на Вітторіно і покинути роботу. Скоріше за все навіть, що так. Власто, вона б ніколи не вийшла за Ковальчука, – запевнив Кир’ях. – Тримати його як молодого коханця – так. Але не як законного чоловіка, – посміхнувся й стенув плечима.

У нього і досі голос лишався хриплим, проте чоловік не виглядав застудженим. «Можливо, через те, що багато курить?» – подумалося Скляру. «У нього навіть зуби ледь не чорні від цигарок. І штиняє від нього весь час нікотином». Слідчий згадав, скільки за день викурює Кир’ях. Мало не дві пачки. Від думки про це його занудило. Єгор кинув палити, відколи почав зустрічатися з Танею. Саме заради неї він це і зробив. І тепер кожного разу, відчуваючи запах сигарет, до горла підкрадалася нудота. А тут ще й рука розболілася не на жарт. Уже в дорозі слідак згадав, що пластинка знеболювального так і лишилася в нього в кабінеті на столі. Заїжджати в аптеку не захотів, поспішаючи сюди. Зараз шкодував про це рішення. «Треба неодмінно щось купити після обшуку».

– Давайте об’єктивно подивимося на те, що маємо. – Скляр примусив себе повернути думки до роботи. Власта та Кир’ях уважно слухали. – Із Волошко та Ковальчуком потрібно неодмінно розібратися. Я не люблю нероз’яснених моментів у справах. Я погоджуюся з тим, що Ковальчук має мотив – усунути суперника. Та він не має грошей, аби оплатити найманих убивць. Тим паче, такого рівня, як Базилюк. І, чесно кажучи, не вірю, щоб йому стало клепки так ретельно продумати вбивство. У Бойка набагато серйозніший мотив: гроші. Саме цей чоловік має стати нашим підозрюваним номер один. До того ж, у нього є чим розрахуватися з найманими вбивцями. Бойко не сподобалося, що я «копаю» під нього, навівши перевірку на фірму, і він вирішив мене позбавитися, доки не пізно. Відправив знову когось, аби здійснити вбивство.

– Стосовно мотивів Бойка вбити Вітторіно підтримую тебе повністю, – погодився Кир’ях. – Та є один нюанс.

Слідчий і Власта запитально подивилися на опера.

Прочистивши хрипле горло, той продовжив:

– У Вітторіно стріляв професіонал. Тут нема в чому сумніватися. Можливо, навіть Базилюк, – Кир’ях хитнув головою в бік полиці, де акуратно були розставлені фото в рамках, ще з тих часів, коли підозрюваний працював у правоохоронних органах. Із фотографій на них дивилися люди в поліцейській формі, серед яких і сам Базилюк. – Він уміє користуватися зброєю. А той, що на тебе напав, Єгоре, – Женя знову прокашлявся, – промазав. Він не професіонал, розумієш?

– Це міг бути той інший, якого ми «пасемо» з «Епіцентру», – утомлено відказав слідак. Єгор намагався не показувати колегам, але його допікало одне питання. Здається, навіть більше, ніж те, що його намагалися минулої ночі застрелити: його лиховісні передчуття щодо загрози життю виявилися небезпідставними.

– Навіщо відправляти на справу когось, хто не вміє, коли є той, хто вміє? Та й не простого смертного він ішов убивати – слідчого зі стажем, який, до того ж, має гарну репутацію як спеціаліст.

Скляр замислився. Думка Кир’яха заслуговувала на увагу.

– Є дещо цікаве, – несподівано втрутився в їхню розмову один з експертів, який приїхав разом із ними.

Хлопчина років двадцяти з лишком, в окулярах, без половини вказівного пальця на лівій руці щойно ввійшов, тримаючи ноутбук, знайдений у квартирі.

– Думаю, ці файли вам будуть корисні, – сказав і всміхнувся на всі тридцять два.

– Де пальця згубив, малий? – не втримався від запитання Кир’ях.

– Та колись машину лагодив. Не туди руки засунув – трохи відчикрижило, – хлопець навіть не знітився. Певно, відсутність половини пальця зовсім не заважала.

«Якщо не заважає, значить, правша», – зробила висновок Власта і вперше за весь час розслаблено всміхнулася. Надто вже цей хлопчина видався позитивним. Навіть Скляр і той не втримався від усмішки.

А інформація таки виявилася надзвичайно важливою. У ноутбуці були файли з навігатора про знаходження транспортного засобу (іншого, не орендованого) напередодні вбивства (їх хтось намагався видалити з основних папок ноутбуку), проте файли збереглися в «Кошику». Те, що ці файли стосувалися справи, не викликало жодних сумнівів. На записах був зафіксований неодноразовий (сім разів) рух автомобіля біля будинку потерпілого. Власта, Єгор та Женя перезирнулися: тепер у їхніх руках беззаперечні докази того, що замовник і виконавець убивства ретельно готувалися до вчинення злочину та вели стеження за Вітторіно.

Пізніше в ході обшуку за місцем проживання Костянтина Базилюка експерти виявили рушницю «Крал Чемпіон», чек із гіпермаркету «Епіцентр» у місті Рівному та гарантійний талон на рушницю «Крал Чемпіон» від третього січня дві тисячі дев’ятнадцятого року, чотири паспорти, два фотознімки підозрюваного, ідентичні тим, що на копії підробленого паспорта та посвідчення водія.

Причетність чоловіка з «Епіцентру» та Костянтина Базилюка до скоєння злочину тепер не зміг би заперечити навіть диявол.

Четвер, 24 січня 2019 року. 22:59

Єгор прочитав повідомлення, та відписувати не захотів. Таня вкотре запитувала, коли він повернеться додому. Природно, вона хвилювалася. Зовсім недавно його мало не вбили, у лікарні він не забажав лишатися, так