Читати книгу - "Наступна станція - смерть"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Ще б пак! Місцевий - він як? Або прибіжить за п’ять хвилин до відправлення, або вискочить одразу по прибутті - і додому, повз вокзал. А у транзитника квиток у кишені і купа часу, котрий він не знає, куди подіти. Місто ж чуже. От і шукає пригоди на свою… і одержує від мене по повній програмі.
- З транзитниками теж розібралися. Те ж почуття помсти, тільки прибутку більше.
- Прибутку… прибуток, звичайно, річ корисна. Жити ж за щось потрібно. Але я таких, як цей, даром би труїла.
- Та за що ж так жорстоко?
- А от за те. За очі масні, за руки нахабні, за натуру хтиву. Та коли такий за коліно мацав - я його на місці вдавити ладна була. Чоловіки… сволота! Лиш у начальство пролізе - і вважає, що йому все дозволене!
- А до речі - якщо не секрет - чого ви раптом з начальників на бідних голів колгоспів перейшли? Масть змінили? Чи переконання?
- Це ви про того?… А от якраз він на того мого «таточка» надто вже був схожий. Спершу здалося навіть, що це він, тільки постарілий. Хоча - різниці ніякої. Такий же кнуряка, як і всі. Ненавиджу!
- І за це ви його… пригостили?
- Ну не за ті ж нещасні двадцять п’ять рублів з загашника.
- До речі, а чому ви двійників труїли, а не оригінал?
- Подівся кудись, кажуть, перевели з підвищенням. Шкода, що я його не знайшла!
- Кому шкода, а кому - хвалити Бога! Дивна у вас манія переслідування. Не вас переслідують, а ви - інших.
Тут, нарешті, черговий з коридору перестав сопіти під дверима і гукнув, що прийшов «автозак» із Лук’янівки.
От і казочка уся! Нашу підфарбовану брюнетку з усіма пересторогами потримали в ізольованій камері слідчого ізолятору, доки між Києвом, Куйбишевим і Москвою йшло жваве службове листування. Нарешті, столиця нашої Батьківщини вирішила, де саме відбудеться основне нагородження непричетних. Громадянку Курощапову під належною охороною етапували до Поволжя.
Коли її везли з місцевого аеропорту до в’язниці, на перехресті під червоне світло вилетів самоскид, завантажений картоплею, і вдарив у борт «воронка». Охороні пощастило, обійшлось кількома гулями і парою розквашених носів. А от у жінки від удару чомусь зламалася шия і вона одразу померла. Так нам повідомили службовими каналами. А приватними дійшла версія, що командував конвоєм син однієї з отруєних Курощаповою бабусь. Не догледіли! Буває…
РУШНИЦЯ, ЯКА НЕ ВИСТРЕЛИЛА
“Кава по-турецькому вариться, звичайно, найшвидше. І смакує найкраще.
Насипав у джезву цукор і каву, залив окропом, перемішав
і встромив у гарячий пісок. Або на маленький вогник поставив.
Тут два секрети є: пару разів акуратно перемішати гущу,
що пішла нагору, бажано дерев’яною паличкою
(в наших широтах можна вишневою - аби не сосновою чи ялиновою),
щоб відтягти кипіння. Це перше.
І друге - довести до кипіння, але не кип’ятити.
А потім двічі-тричі: зняв-поставив, зняв-поставив…”
З рецептів Олекси Сироти.
- Послухай, класичний філолог, тобі в Університеті не казали, звідки приказки беруться?
- Напевне, звідти ж, звідки й загадки.
- А до чого тут загадки?
- Ну, тобі, менту, це ж ближче - загадки розв’язувати. Так от, щоб ти знав, їх вигадує один здитинілий графоман із села Пидоси, а потім розсилає по редакціях.
- Знущаєшся?
- Щодо Пидосів?
- Ні, щодо графомана.
- А чого б це мені знущатися? Ми от недавно одержали від нього дев’яносто вісім сторінок із загального зошита, з усіх боків списані загадками. Як тобі така, це по твоїй лінії: «На шиї у тата затягнута шпагата, свято наступає
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наступна станція - смерть», після закриття браузера.