Читати книгу - "П'ять життів доктора Гундлаха"

— О боже, що ж ви ще хочете? Отримаєте свого співробітника й залишитесь чистим перед фірмою.

— Ви серйозно думаєте, що все минеться добре?

— Я переконаний. І все ж мені дуже хотілося б, щоб ви потім лишилися з нами. У вас є талант…

— Облиште нісенітниці.

— Ми вас дуже високо цінуємо.

— Хто «ми»?

— Ну, скажімо, тутешні сили правопорядку. Ви й справді не знаєте, на що йдуть отримані за викуп гроші? Бандити скуповують за них зброю на чорних ринках всієї Америки. Протягом останнього року вони роздобули таким чином п'ятдесят мільйонів, а наслідок — заворушення і хаос у країні! Щоб покласти цьому край, ми повинні перекрити всі їхні джерела фінансування. Ми їх виснажимо. Допомогти нам у цьому — абсолютно почесна справа.

— Якщо зірветься, накажіть покласти мені на могилу гарний вінок.

— Та що ви, не говоріть дурниць, з вами нічого не трапиться! Поки вони розкриють наші валізи, ви будете на відстані трьох миль. Крім того, ми теж вас підстрахуємо.

— Викрадачі повинні бачити мене тільки в тій автомашині, якою я користувався досі; й з Гертелем за кермом.

— Ви хочете, щоб він був разом з вами?

— Так переконливіше.

— Слушно, зміни можуть їх насторожити.

— Гертелеві теж треба заплатити. Він мій друг і ризикує так само, як і я. Отже, повинен отримати не менше за мене.

У вікнах раптом задеренчали шибки, задвигтів увесь будинок, як пополудні в приймальні полковника Махано, згасло навіть світло.

— Бомба? — запитав Гундлах.

— Землетрус, — відповів Пінеро. — Завжди на початку й у кінці дощового періоду. Тут є якийсь взаємозв'язок з озером.

Гундлах пригадав, що в долині біля передгір'я двічі на рік бувають два підземні поштовхи середньої сили, про це розповів йому Гертель. Їх епіцентр міститься посередині озера Ілопанго, за аеропортом. Озеро являє собою заповнений водою кратер вулкана, рівень води в ньому залежить від кількості дощових опадів. Природного витоку звідти немає, але в засушливий період вода сильно випаровується, зменшуючи тиск на тоненьку вулканічну кору на дні кратера, і вона трохи піднімається, спричиняючи землетрус номер один. З травня до жовтня рівень в озері піднімався, отже, кора під тиском води знову подавалась на кілька сантиметрів: отже, тепер маємо землетрус номер два. Центральний запобіжник міської енергосистеми, зв'язаний з сейсмографом, відразу ж відключає електромережу — якщо заваляться будинки, то, принаймні, щоб хоч не загорались відразу.

Пінеро клацнув запальничкою, його силует ковзнув по стіні тінню хижого звіра.

— Це був своєрідний сигнал, який свідчить, що дощовий період офіційно закінчився, містере Гундлах. Тепер цілих нівроку яскраво світитиме сонце, це непогана прикмета для пас обох.

Тільки-но Пінеро вийшов з кімнати, зателефонував доктор Зайтц.

— Пане Гундлах, я тричі набирав ваш номер, і все марно! В чому справа?

— Чим можу служити?

— Просто своєю присутністю. Я повинен вам нагадати розпорядження торговельного радника Вальмана бути весь час у готелі. Він, як найстарший начальник — оскільки мою владу ви ставите під сумнів — і як найвищий за чином представник нашої країни, поставив перед вами таку вимогу, і ви погодились. Що ви тепер на це скажете?

— Під час вашого першого виклику, я, напевне, снідав…

— Ми попросили покликати вас із ресторану.

— Я не завжди харчуюсь у готельних ресторанах, іноді віддаю перевагу кав'ярням. А під час другого виклику я міг бути на прийомі президента.

— Якого президента?

— Президента республіки Сальвадор.

— Що ви сказали?.. Чого ви ходили туди?

— Сповістити найвищу інстанцію про викрадення грошей. Мене супроводжував пан Гертель. Нам висловили своє співчуття й усе ретельно розслідують. Я ж не думаю, ніби ви змирилися з тим, що підозра так і лишилась на нас.

— Мене це дивує, адже факти свідчать проти вас.

— Зараз ви ще більше здивуєтесь. Після того мене затримав представник фірми Ворд, Вебстер і Віллоубі.

— Ви знову звертались до ВВВ?

— Навпаки — вони до мене.

— Щоб допитати вас?

— Щоб завербувати. Вони пропонують співробітничати з ними. Більше я не можу вам нічого сказати. У всякому разі це проливає світло на стиль роботи ВВВ. Вони намагаються переманити до себе на службу людину, на яку падає найбільша підозра. Навряд чи це можна назвати солідною діловою практикою, як ви вважаєте?

— І ви дали згоду?

— А ви хіба проти?

— Авжеж. Ви не маєте на це права, поки триває чинність вашого договору з нами. Досі ще ніхто не звільняв вас з роботи.

— А хіба ви не послали телеграфом клопотання про моє звільнення? Зрештою ж за вашою вказівкою в мене відібрано паспорт і кредитну картку; й це після шести років чесної праці й абсолютної лояльності. Я був дуже розчарований вашим вчинком. Мені здається, я цього не заслужив, хоча не певний, чи ви сплатите мій рахунок за готель… Тому я змушений подбати про себе, адже тричі на день мені ще й хочеться їсти.

— Ви повинні невідлучно сидіти в готелі! Решту вирішить дирекція. Зараз у цій справі саме відбувається засідання: Люпп, Вінтер і Зерінг…

— Передайте їм моє вітання.

— Пане Гундлах, я вас попереджаю, не будьте таким норовистим! Нам уже відомі ваші коники, тепер ми намагаєтеся викинути ще одного, це може ним лише зашкодити.

— Незабаром стане видно, хто з нас мав рацію. Щойно детективне бюро сплатило мені аванс, набагато більший під місячного заробітку. Те саме бюро переконувало вас, ніби я вкрав ті мільйони. Подумайте над цим гарненько і повідомте концерн, що я знову працюю, але, на жаль, в іншій фірмі. Дякую, пане Зайтц, за ваше дружнє піклування про мене, бажаю вам доброї ночі.

Гундлах поклав трубку. Це змагання