Читати книгу - "День Незалежності, Петро Масляк"

приємний аромат. Він стенув плечима і кинув на підлогу свою сумку з речами. Потім відчинив білі двері, які вели до великої ванної кімнати. Тут все було на місці: рушники, мило, різні шампуні, бритви для гоління, електрична і лезова. Після цього Орос оглянув кожну шпаринку свого нового помешкання, але камери стеження не знайшов.

«А дійсно, навіщо? - подумав він, - моєю камерою стеження 24 години на добу буде Оксана».

Андрій перевдягнувся у спортивну майку і шорти, причесався біля дзеркала, напевно, дуже дорогого.

«Камера спостереженні за ним, - вирішив Орос. - Не даремно ж воно вмонтоване в стіну».

Вийшовши в коридор, Андрій спустився вниз і, вислизнувши з будинку, пройшовся до ставка. Вся територія була надзвичайно ретельно декорована. Повернувшись до будинку, він постукав у двері кімнати Оксани. Вони майже одразу відчинилися і звідти випорхнула приємно збуджена і радісна молода жінка в чудовій барвистій літній сукні. Вони обоє з награним веселим критицизмом у поглядах оглянули один одного і залишилися задоволеними.

- Пішли, - запропонувала Оксана, - їдальня внизу. Стоп, - зупинилася вона, - в мене виникла ідея. Я зараз попрошу, щоб нам накрили стіл на терасі. Звідти відкривається чудовий вид на ставок. До того ж сьогодні дуже приємна погода для прийому їжі на свіжому повітрі. Ти не проти?

- Звичайно, що ні.

- Ну, тоді, поки нам влаштують сніданок, погойдаймося он у тих підвісних кріслах. Дуже зручно.

За декілька хвилин їм організували, оперативно і спритно, сніданок на терасі. Накривало на стіл дуже гарненьке дівча, вбране у стилі офіціанток 50-х років XX століття. Щоправда, її костюм відрізнявся від уніформ офіціанток минулого століття очевидною економією матеріалу: вбрання ледь прикривало пишні форми молодиці.

- Не витріщайся так, - повернула Оксана його обличчя до себе. - Ти тут на роботі. Повір мені, у тебе на неї не буде часу. Та й бажання теж.

- Це чому ж?

- Про це піклуватимусь я. Сьогодні вночі я прийду до тебе в гості. І буду приходити кожної ночі. А за тиждень до початку операції влаштую тобі від себе канікули, щоб ти повністю фізично відновився: руки не дрижали, очі, орлині твої, дивилися ясно. У нас тут за наукою все влаштоване. Для очей будуть подавати чотири рази на день чорницю, для душі і тіла - я, для рук і плечей - спеціальні тренажери і масажист. Тиждень - тир, тиждень стріляємо на далекі відстані, тиждень - на наддалекі. Я вважаю, що за два місяці ти повністю відновиш свою найкращу форму. Вдень, після обіду, і ввечері, після вечері, я буду твоїм спаринг-партнером у словесній дуелі. У Президента нині таких снайперів, як ти, немає, але якісь все-таки є. Я ставитиму запитання, ти відповідатимеш і навпаки. Це, щоб був готовий до будь-яких несподіванок.

- А чому це ти маєш до мене приходити «в гості», а не я до тебе? - посміхнувся Андрій. - Я розумію, що це твоя робота, слідкувати за мною навіть у ліжку, але чому я не можу завітати до тебе? Результат же для Бенгалурова буде той же.

- Для Аміра може й так, але не для мене.

- Поясни.

- Тобі до мене аж ніяк не можна. Ти ж психолог, Андрію, тому повинен сам розуміти. Ось скажи-но мені, кота до кицьки приводять, коли хочуть мати кошенят, чи кицьку до кота?

- Це має якесь принципове значення? Крім того, я психолог людський, а не котячий.

- Ще й яке значення, - засміялася Оксана. - У братів наших менших інколи не гріх і повчитися. Якщо кота привести в дім, де мешкає кицька, нічого з того не вийде. А якщо навпаки - все буде о’кей. Кіт, щоб бути готовим до сексуальних подвигів, має бути на своїй території, у себе вдома, бути хазяїном. А для кицьки це ніякого значення не має.

- Але ж ти не кицька, а я не кіт, - заперечив Андрій.

- Ще й який котяра.

- Таке скажеш.

- Ти просто не бачиш себе очима інших людей, і, перш за все, жінок-самиць. Ти не просто кіт, ти саме котяра. Котяча пластика, котячі очі, погляд, як у тигра. Навіть не так. Ти дивишся зараз на мене, як якийсь гібрид тигра і беркута. Ну, просто самою природою створений снайпер.

- Ну, добре, ти мене переконала. За наукою ти б мала приходити до мене в гості, а не я до тебе. А раптом ти мені не подобаєшся, я продовжую кохати свою дружину і залишуся їй вірним?

- Уже не кохаєш. Колись, дійсно, кохав. Адже в минулому вона дуже багато зробила гарного для тебе і твоїх дітей. Ти їй вдячний. Не хочеш її кривдити. Але кохання вже давно відійшло, згасло. І вона це також відчуває. Тому ваші стосунки в останній період не можна назвати щирими.

- Констатую - ти дуже гарний психолог. Але все одно, я тебе до себе в гості не запрошую.

- Зачекай, ще не вечір. Я розробила власну систему і методику зваблення чоловіків. Тобі навіть не потрібно мене торкатися, навіть дивитися на мене. Вистачить чути мій голос. Обіцяю, ще до вечора ти полізеш на стіну, якщо я не з’явлюсь у тебе в гостях. Це вже неодноразово перевірено експериментально.

- Може, саме я стану винятком?

- Ми недооцінюємо силу слова. Це страшна зброя. Сам сьогодні ввечері пересвідчишся. Тим більше, що так чи інакше, ми цілий день вимушено не будемо розлучатися. Ну що ж, Андрію Хосе ібн-Хоттаб дон Рамірес, почнемо зі словесного спарингу двох снайперів?

- Це Амір задурив тобі голову тим Раміресом?

- Є в нього така божевільна здогадка. Взагалі-то, він дуже інтуїтивна людина.

- Ти, мабуть, у цьому кубелечку на цілі місяці наперед розписана?

- Вгадав. Кому потрібна періодично сліпнуча, вже не