Читати книгу - "Україна і Крим: спільність історичної долі, Василь Арсенович Чумак"

Нагнітання страху перед міфічною ісламською загрозою веде до реальної загрози втрати Криму. Настирливі жорсткі виступи кримських сепаратистів проти Меджлісу кримськотатарського народу, постійні намагання використовувати міф про наявність другої влади — все це реально засвідчує, що саме Меджліс є справжньою силою і головним ворогом, який стоїть на заваді реалізації їх намірів відірвати Крим від України.

Крим для України — це жагуча проблема XXI століття. Варто наголосити, що головний тягар відповідальності за справедливе вирішення кримської проблеми лежить на всіх українських громадянах. Саме на них лягає вибір у визначенні домінанти розвитку, від якої в кінцевому рахунку залежить існування єдиного демократичного суспільства в Україні та його майбутнє. При цьому не забуваймо відомий вислів Б. Паскаля: «Справедливість, не підтримана силою, немічна, сила, не підтримана справедливістю, тиранічна... Значить, потрібно об’єднати силу зі справедливістю».

Документальні додатки

Похід Олега на Царгород і договір з греками

Пішов Олег на греків, залишивши Ігоря у Києві. Він узяв з собою велику кількість варягів, і слов’ян, і чудь, і кривичів, і мерю, і древлян, і радимичів, і полян, і сіверян, і в’ятичів, і хорватів, і дулебів, і тиверців, які є перекладачами. З усіма ними пішов Олег на конях і на кораблях. Число кораблів було 2000, і прийшов він до Царгорода.

Греки закрили Судську гавань, а місто заперли. Вийшов Олег на берег і почав воювати, багато убив біля міста греків, зруйнував багато палаців і попалив церкви. А яких брав у полон, одних убивав, інших піддавав катуванням, інших розстрілював, а інших кидав у море, і іншого багато зла учинила Русь грекам, — все що воїни (на війні) роблять.

І звелів Олег своїм воїнам зробити колеса і поставити на колеса кораблі. Коли вітер став попутним, надулися паруси, і (кораблі) з поля пішли до міста. Побачили греки, перелякалися і сказали, пославши до Олега: «Не губи міста, погодимося на данину, яку хочеш».

І уставив Олег воїнів. І греки винесли йому їжу і вино, але він не прийняв їх, бо вони були з отрутою. Злякалися греки і сказали: «Це не Олег, а святий Дмитрій, посланий на нас Богом». І встановив Олег давати данину на 2000 кораблів, по 12 гривень на чоловіка, а в кораблі було по 40 мужів. Греки погодилися на це. і почали греки просити миру, щоб не розоряв він грецької землі. Олег же, трохи відступивши від міста, почав установлювати мир з царями грецькими — Львом і Олександром, послав до них у місто Карла, Фарлафа, Вельмуда, Рулава і Стемида сказати: «Погоджуйтеся на данину мені». І встановив Олег дати воїнам на 2000 кораблів по 12 гривень на ключ, а потім давати данину на руські міста: насамперед на Київ, а також на Чернігів, Переяславль, Полоцьк, Ростов, Любеч і на інші міста; по тих містах сиділи великі князі, що під владою Олега.

«Нехай Русь, приходячи, бере «слюбне», скільки хоче; а якщо прийдуть гості, то беруть і місячину на шість місяців, хліб і вино, і м’ясо, і рибу, і овочі, і пускають їх у лазні, скільки хочуть; коли ж вони підуть додому в Русь, то хай беруть у царя нашого на дорогу їжу, і якорі, і канати, і паруси, і все, що їм треба». І погодилися Греки, і сказали царі і все боярство: «Якщо прийде Русь без купівлі, хай не бере місячини; хай заборонить князь (руський) словом своїм, щоб Русь, яка приходить сюди, не творила зла в селах і країні нашій; коли ж приходить Русь, то зупиняється біля святого Мами і хай пошле царство наше, і хай перепишуть імена і тоді візьмуть місячне своє» перше (для людей, що прийшли) з міста Києва і ще з Чернігова і з Переяславля і всіх інших міст, і нехай входять у місто (Царгород) через одні ворота з царевим мужем, без зброї, 50 мужів, і хай купують, як їм потрібно, не платячи ні за що мита».

Царі ж Лев і Олександр уклали мир з Олегом, зобов’язавшись давати данину, і, давши клятву, самі (царі) цілували хрест, а Олега водили до клятви, і мужі його (Олега) клялися по руському закону своєю зброєю і своїм богом Перуном і тваринячим богом Волосом, і підтвердили мир. І сказав Олег: «Пошийте шовкові паруси для Русі, а для слов’ян полотняні». І було так зроблено. І повісив Олег свій щит на воротах на знак перемоги, і пішов геть від Царгорода. І підняла Русь шовкові паруси, а слов’яни полотняні, і роздер їх вітер, і сказали слов’яни: «Візьмемо за свої полотнини, не дамо слов’янам шовкові паруси». І прийшов Олег у Київ, принісши з собою золото, шовкові тканини, солодощі і вина, і всяке узороччя. І прозвали Олега віщим.

Повість минулих літ (Іпатіївський літопис), К. 1989 с. 16–19

Договір між цісарем і Військом Запорозьким, з народом руським відносно торгівлі на Чорному морі (1649 р.).

1.

Цісар, Його Милість Турецький дає свободу Козацькому війську і його землі плавати по Чорному морю до всіх портів, міст і островів: також по морі Білім (Середземнім) до всіх своїх держав і їх портів, а також до чужих панів і держав християнських, також по всіх ріках і містах, з якими вони захотіли б торгувати, продавати, купувати і міняти, після своєї волі задержуватися у порті або від’їжджати, коли захочуть, без ніякого задержання, спротиву і затруднень.

2.

З метою допомоги для нових торгів Війська Запорозького і його землі, Цісар Його Милість Турецький звільняє їх купців від усяких мит і податків, а також їх товари, які б вони або до його держав привозили, або з його держав вивозили, і то до ста років (якщо не можна було б до ста, то хоч до п’ятдесят, але принаймні до тридцяти); цього усі уряди будуть дотримуватися: а по закінченні — дай Боже — ста років не будуть обтяжені більшими податками, чим самі турки.

3.

Цісар Його Милість дозволяє війську Козацькому будувати складові доми по містах