Читати книгу - "Затьмарення, Філіп Кіндред Дік"

було з прийнятним розширенням передавати за допомогою кабелів з мікрореле або ліній ITT, як раніше...

— Я просто навішаю їм лапші, що трахаю в цьому комплексі якусь дівку, якщо Арктор, Лакмен чи ще хтось із тих торчків побачить, як я туди заходжу.

Насправді, це не так сильно все ускладнювало; фактично, він економитиме на неоплачуваному часі, який витрачав би на дорогу, що було досить вагомим фактором. Тепер він міг легко під’їхати до таємної квартири, продивитися дані, обрати необхідне для звіту, визначити, що можна відкинути, а тоді швиденько повернутися до...

«До мого ж власного будинку, — подумав він. — До будинку Арктора. У цьому будинку я — Боб Арктор, кінчений наркоман, підозрюваний, за яким без його відома встановлено спостереження, а тоді щокілька днів мені потрібно буде знаходити привід вискочити на вулицю й потрапити до будівлі, де я — уже Фред, котрий продивляється кілометри плівки, щоб побачити, що я робив, і вся ця морока, — думав він, — мене гнітить. Усе, крім безпеки та важливої особистої інформації, до якої я таким чином отримаю доступ».

Імовірно, будь-кого, хто б на мене не полював, буде спіймано голосканерами в перший же тиждень.

Коли він це усвідомив, його настрій поліпшився.

— Гаразд, — сказав Фред Генку.

— Отже, ти бачиш, де розміщені голосканери. Якщо їм потрібне буде обслуговування, вочевидь, ти зможеш впоратися з цим власноруч, поки нікого не буде поряд. Ти ж без проблем заходиш до його будинку, чи не так?

«От бля,— подумав Фред.— Якщо я це робитиму, то з’являтимуся на записах. Таким чином, коли я покажу їх Генку, буде зрозуміло, що я — один із тих, кого вони там бачитимуть, а це звузить коло підозрюваних».

До цього часу він насправді ніколи не розповідав Генку, як саме дізнавався про своїх підозрюваних; будучи Фредом, він був лише ефективним засобом моніторингу, який постачав інформацію. Але тепер аудіо- та голосканери, які автоматично не редагуватимуть дані, як це робив він сам, коли звітував, усі вказуватимуть на нього. Саме Роберт Арктор порпатиметься в сканерах, якщо ті погано працюватимуть, і саме його обличчя затулятиме екран. Але, з іншого боку, саме він також першим продивлятиметься записи; він усе ще матиме змогу все відредагувати. Хоч це й потребуватиме часу та пильності.

Однак редагувати що? Не видаляти ж усе, що пов’язано з Арктором? Він був підозрюваним. Можна буде видаляти лише Арктора, який колупатиметься в сканерах.

— Я себе видалятиму, — сказав він. — Таким чином ви мене не бачитимете. Звичний протокол безпеки.

— Звісно. Ніколи такого не робив?

Генк дістав і показав йому кілька зображень.

— Для того, щоб стерти будь-яку частину запису, у якій ти з’являєшся в ролі інформатора, користуватимешся приладом об’ємного видалення. Звичайно, це стосується голограм; для аудіозаписів встановленого регламенту немає. Хоча з ними ти не матимеш жодних проблем. Ми знаємо майже напевне, що ти — один із Аркторових друзів, котрі часто бувають у його будинку — ти або Джим Берріс, або Ерні Лакмен, або Чарльз Фрек, або Донна Готорн...

— Донна? — засміявся він.

Тобто насправді засміявся костюм. Як зміг.

— ...або ж Боб Арктор, — продовжив Генк, вивчаючи список підозрюваних.

— Я завжди про себе звітую, — сказав Фред.

— Тому час від часу тобі доведеться включати себе в записи голосканерів, які приноситимеш нам, адже якщо ти систематично себе видалятимеш, то хочемо ми того чи ні, але, послуговуючись методом виключення, ми таки вирахуємо, хто ти. Насправді, ти муситимеш підійти до видалення себе — як же це назвати? — винахідливо, мистецьки... Чорт! Креативно — ось потрібне слово... наприклад, видаляти те, як, лишившись у будинку на самоті, працюєш — перевіряєш папери та шухляди або обслуговуєш один сканер в межах досяжності іншого, або...

— Вам варто просто раз на місяць присилати когось у формі, — сказав Фред. — І нехай каже: «Доброго ранку! Я прийшов провести обслуговування приладів стеження, що таємно встановлені на території вашого будинку, у вашому телефоні та автомобілі». Можливо, Арктор йому навіть заплатить.

— Швидше за все, Арктор його прикінчить, а тоді зникне.

— Якщо він приховує щось аж настільки важливе, — мовив шифрувальний костюм Фреда. — Що не доведено.

— Арктор може багато що приховувати. Ми отримали й проаналізували більш свіжу інформацію щодо нього. Майже жодних сумнівів у нас не лишилося: він — член угруповання, фальшивка. Він — лицемір. Тому стеж за ним, доки не проколеться, доки ми не матимемо достатньо, щоб його заарештувати й покласти цьому край.

— Хочете підкинути товар?

— Це ми обговоримо пізніше.

— Ви думаєте, що він займає високий пост у, ну, ви розумієте, Агенції П.С.?

— Те, що ми думаємо, твоєї роботи не стосується, — відказав Генк. — Ми оцінюємо. Ти ж звітуєш, роблячи свої недосконалі висновки. Ми не намагаємося тебе принизити, але ми володіємо інформацією, великою кількістю інформації, яка тобі не доступна. Ширшою картиною. Комп’ютеризованою картиною.

— Арктор приречений,— сказав Фред,— якщо він із чимось пов’язаний. А з ваших слів я відчуваю, що саме так і є.

— Таким чином невдовзі ми відкриємо проти нього справу, — мовив Генк. — А тоді зможемо перегорнути сторінку, від чого всім нам стане легше.

Не виказуючи емоцій, Фред запам’ятав адресу й номер квартири і раптом пригадав, що нещодавно молода пара торчків, які час від часу туди заходили й виходили, кудись раптово зникла. Їх загребли, а квартиру використовували для цього. Вони йому подобалися. У дівчини було лляне волосся, вона не носила ліфчик. Одного разу, проїжджаючи повз, він побачив, що вона пакує продукти, і запропонував її підвезти; вони розговорилися. Вона була органіком, захоплювалася мегавітамінами, келпом та сонячними ваннами — приваблива, сором’язлива. Дівчина відмовилася. Тепер він розумів чому. Вочевидь, у них був товар. Або, що ймовірніше, вони барижили. З іншого боку, якщо потрібна квартира, стаття за зберігання завжди стане в пригоді, щоб її отримати.

«Цікаво,— подумав він,— для чого органи використовуватимуть великий, але захаращений будинок Боба Арктора, після того як запечуть за ґрати і його? Імовірно, як ще більший центр обробки розвідданих».

— Вам сподобався б будинок Арктора, — промовив Фред уголос.— Він занехаяний і брудний, що типово для наркоманського лігва, проте великий. Гарний двір. Багато кущів.

— Саме це нам повідомила команда техніків. Багато чудових переваг.

— Вони що? Вони повідомили вам, що там «повно переваг»? Невже? —