Читати книгу - "Неідеальна потраплянка, Ліра Куміра"

Потім я впала на підлогу, наче підкошена, і тихі сльози покотилися по моїм щокам. Тепер я розуміла одне – мені потрібно стати самостійною, аби не залежати від цих драконів. Я буду сильною. Завтра обов'язково буду, а зараз мені треба трохи поплакати. Згорнувшись калачиком на підлозі, я плакала тихо, без тієї гіркоти, що була раніше. Плакала, прощаючись зі своїм минулим.

А в цей час за стіною сидів чоловік і гіркі сльози текли з його темних очей, в яких відбивалися невеликі яскраві іскрами. Плакав той, хто був найсильнішим магом імперії. Той, хто раніше не мав слабкостей. Але тепер у нього з'явилася одна – ця маленька жінка за дверима, бачачи біль якої Ельдар забував, що він найсильніший дракон планети. Тепер він був просто чоловіком. І хто сказав, що чоловіки не вміють плакати?