Читати книжки он-лайн » Короткий любовний роман 💔❤️📖 » Безхатько в подарунок, Селена Рейні

Читати книгу - "Безхатько в подарунок, Селена Рейні"

125
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 31 32
Перейти на сторінку:

– Я не думала…

– А ти думала відновити номер телефону? – підійшов ближче. – Думала зателефонувати мені сама? – поклав руки їй на талію. – Я не виню тебе, за те що не шукала мене, – схилився. – Але ти ховалася від мене! – торкнувся її губ, але не поцілував.

– Ти збираєшся одружитися, – відпихнула його від себе.

– Попри те, що ми пережили цю пригоду, ми надто мало знайомі для такого серйозного кроку. Але у перспективі, думаю, що так, ми одружимося.

– Ти одружуєшся з Олею! – ображено мовила.

– Що? Ні! Я розстався з Олею ще в той вечір, коли прийшов до твоєї хати. І взагалі, звідки ти знаєш про Олю?

– Вона приходила у мій салон, щоб замовити плаття… для вашого весілля.

– Дуже сміливо з її сторони. Особливо, якщо зважити на те, що пропозиції я їй ніколи не робив.

– Я бачила, як ти телефонував їй. І вона так говорила з тобою…

– Так. Пояснити їй, що ми не разом, було надзвичайно складно. Тоді я запропонував їй зустрітися. А вже на «побаченні» розстався з нею. Втретє! – додав.

– Але вона сказала, що заручена!

– Після того, як мене забрав Євген, я сказав Олі, що маю іншу. Тебе, – погладив її пальцем по щоці. – Оля вирішила, що якщо повідомить про наші заручини, то таким чином зіпсує мені стосунки з новою дівчиною. Тоді її витівка лише роздратувала мене. Але тепер я розумію, що Оля таки досягла своєї мети.

Христина не знала, що сказати на це.

– Може підемо в хату? Мурза замерзла.

– Це більше не моя хата.

– Знаю. Я її купив.

– Що? – не вірила.

– А як, по-твоєму я тебе знайшов? Понад два тижні тому приїхав сюди. Побродив довкола. Коли вирішив вже повертатися, на повороті зустрів Мурзу. Вона повела мене до себе додому. З двору вийшла тітка Надя. Ми розговорилися. Я дізнався багато про твою родину. Але так і не знав, як знайти тебе. А тоді вона повідомила, що ви виставили хату на продаж. Я зв’язався з твоїм батьком, зустрівся з ним, розповів про нас та купив хату.

– Тато казав, що покупця не влаштовувала ціна…, – почала підозрювати.

– Так. Та ціна, яку ви поставили, занизька. Я запропонував втричі більше, бо знаю, що ці гроші ви хочете вкласти у твою мрію. А оскільки від мене ти гроші навряд візьмеш…

– Я не візьму ці гроші! – обурилася.

– Пізно, – лукаво усміхнувся. – Договір вже підписано. За мого сприяння, твій тато орендував приміщення під майстерню. І воно недалеко від місця, де працюю я. А сестра замовила обладнання. Хата моя, а гроші твої. Щоправда, ми з твоїм татом домовилися, що всі ваші речі, запаси та сімейні цінності й надалі зберігатимуться тут.

– Я все поверну тобі!

– Гаразд, – приречено зітхнув, – вважатимемо, що я інверсував у тебе, як у перспективний бізнес.

– Досі не можу повірити… І скільки ти заплатив? – нажахано запитала.

– Двадцять п’ять тисяч доларів.

– Господи!

– Я міг би дати більше, але піч у літній кухні димить, а у коморі миші, – мовив, а вона закотила очі.

– Ти божевільний…, – беззлобно зауважила.

– Так. Але я став божеволіти, коли вважав, що втратив тебе назавжди, – зворушливо додав. – А поки ти звикатимеш до мого божевілля, я тебе поцілую.

І не дозволяючи їй нічого сказати всупереч, ще міцніше обійняв та ніжно поцілував. Коли Христина вже почала розслаблятися під ласками, Павло раптово відхилися.

– До слова, в нас є лише ця ніч. Завтра твій тато привезе сюди твоїх маму та сестру. Вони теж хочуть познайомитися зі мною.

– Я…

Але він не дозволив їй договорити.

– І ще: першого січня ти дала урочисту обіцянку, що як закінчиш роботу, то цілком і повністю перейдеш у мою владу і я зможу обіймати, пестити та цілувати стільки, скільки захочу. Ти закінчила роботу. Я чесно виконав свою частину угоди й не відволікав тебе. Тому почну з поцілунків вже зараз.

– Ти замерзнеш, перш ніж насолодишся своєю винагородою, – засміялася.

– Ні, – похитав головою. – З тобою я перестав мерзнути, – мовив і поцілував її. – Але ти маєш рацію, нам краще піти у хату. Обійматися приємніше без верхнього одягу.

– Мій наївний міський хлопчик…, – захихотіла. – Думаєш у хаті, в якій два тижні не палили грубки, тепло?

Павло сконфужено подивився на неї. А тоді хитро усміхнувся.

– Чудово! Отже, спати ми будемо тісно обійнявшись!

Христина не втрималася і, сміючись, потягнула його до хати.

 

Дорогі читачі,

Сподіваюся, ця розповідь потішила і розвеселила вас)

Зичу вам тепла, затишку та гармонії у Новому році! І бажаю вам всього цього у мирній, переможній Україні!

Дякую, що прожили зі мною цю історію!

Кінець

1 ... 31 32
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Безхатько в подарунок, Селена Рейні», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Безхатько в подарунок, Селена Рейні"