Читати книгу - "Потраплянка на заміну, Літа Най"

Ефалія простягнула долоню і поклала її поверх руки Дарлема, що лежала на столі. Жест здавався підбадьорливим, але чоловік не виглядав, наче йому потрібна була підтримка. Навіть після того, як Ефалія сама нагадала про смерть його батька, що є вкрай особистою темою.

– Так, – кашлянув Дарлем. Вивільнивши свою руку із захвату жінки, він узяв серветку і, ледь торкаючись, промокнув губи. Після чого зі своїм звичним відчуженим тоном сказав: – Дякую тобі за це.

– Про що ти? – лагідно промовила вона. – Ти ж зробив для мене те саме, коли не стало мого батька, – протримавши кількасекундну театральну паузу, вона повернулася до основного свого заняття – розповідати мені про їхній «зв'язок». – Такі ситуації дуже зближують людей, розумієш?

«Та скажи вже прямо, що спиш з моїм чоловіком, – застогнала подумки я. – До чого ці «прозорі натяки» в кожному реченні?».

«Може вона хоче переконатися, що ти точно все зрозуміла. А то раптом ти без клепки в голові», – реготнув Као.

А, ну коли так, тоді я не проти зобразити дурненьку панночку, яка нічого не розуміє.

– Так, ти абсолютно права, – розчулено протягнула я. – Так прекрасно, що в складний період поруч є небайдужі люди.

Секунду Ефалія перебувала в розгубленому стані, кліпаючи своїми довгими віями. Мені ж це видовище було настільки кумедним, що довелося закусити щоку, щоб не розпливтися в усмішці. «Так, дорогенька, мені не дійшла твоя вистава. Старайся краще», – пробігла зловтішна думка. Але невдовзі жінка взяла себе в руки і, натягнувши фальшиву посмішку, продовжила лепетати:

– Нарешті в домі з'явитися жіноча рука, а то я все говорю Дарлему, щоб оновив інтер'єр. Цей будинок не змінювався вже понад сотню років. Незручно перед людьми: Повелитель, а живе так скромно. Я пропонувала свою допомогу, але Дарлем відмовив. Не хотів мене обтяжувати, – мило посміхнулася вона.

Я мимохідь глянула на присутніх за столом чоловіків. Повелитель поводився, як завжди відчужено і тільки активно працював ножем і виделкою. А ось братик Ефалії виглядав блідіше, ніж зазвичай. Голова Таміорна була опущена, плечі згорблені, і він ліниво возив приладами по тарілці, так нічого і не з'ївши. Здається, чоловіки не були готові до підступних жіночих ігор, але й втрутитися не могли. Власне, нічого поганого ця жінка не каже, а підтекст до справи не пришиєш. Згадавши, що порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих, я підняла підборіддя і відповіла:

– Дарлем просто чекав, доки в домі з'явиться справжня господиня, і тільки їй він зможе довірити облаштування свого дому.

«Слабенько, – похитав головою Као, сидячи в кутку столу. – Для цієї товстошкірої лускатої рептилії потрібно щось суттєвіше».

Ось і місцева представниця серпентарію лише криво вигнула губи й солоденьким голосом промовила:

– Олександро, ти така юна і мила дівчина. Напевно, тобі непросто було залишити рідну домівку, переїхати сюди і вийти заміж за самого Повелителя, – важко зітхнула вона, зобразивши майже щире співчуття.

– Мої землі потребували цього шлюбу, – незворушно заявила я, наколюючи на виделку шматок м'яса.

– Так-так, я розумію. Обов'язок важливіший за все. Саме тому думаю, ти як ніхто маєш розуміти Дарлема. Як би неприємно це не прозвучало, але ти маєш звикнути, що часу на тебе в чоловіка буде дуже мало. Все-таки на ньому лежить турбота про всі землі Тенталя і його жителів. Так ще й ця небезпека з боку демонів... – вона різко зупинилася, наче ці слова вирвалися в неї випадково. – Важко це звалювати на плечі такій наївній дівчині, як ти, але тобі самій буде краще одразу зрозуміти всю складність ситуації і не ображатися на чоловіка, якщо він недостатньо приділятиме тобі уваги. До того ж усі ми розуміємо, що ваш шлюб був вимушений, і між вами немає почуттів. А в таких парах звичайна справа роздільні спальні та інші інтимні партнери.

О, ми перейшли до окреслення майбутнього ладу. Типу: «Змирися дружинонька з усіма коханками чоловіка. Так прийнято». Поки я вирішувала, як мені на це реагувати, відповів Дарлем:

– Пані Ерайн, – підкреслено офіційно звернувся чоловік. – Думаю, ми з дружиною самі розберемося з нашим особистим життям.

– Дорогий, звісно ж, ти маєш рацію, – защебетала Ефалія. – Я тільки хотіла попередити твою милу дружину про всі труднощі. Я ж знаю, яким ти буваєш неуважним і байдужим. А для молодої недосвідченої дівчини може бути складно зрозуміти поведінку дорослого чоловіка. Ось я і намагаюся пояснити, що Повелитель дуже зайнята людина. До того ж, вибач за відвертість, дорогенька, – лагідно посміхнулася мені вона, – але така чиста, невинна дівчина може ніяковіти перед чоловіком, набагато старшим і досвідченішим за неї. Розуміння, що у твого мужа було так багато партнерок, а ти абсолютно нічого не знаєш і не вмієш, напевно гнітить тебе. Та й різниця у вашому становищі. Ти, звісно, принцеса, але в тутешніх землях твій титул просто фікція. Невідомо як тебе прийме наш народ, а тим паче сильні й могутні еміри. Не хотіла б я опинитися на твоєму місці, – жалісливо зітхнула вона.

– Не хвилюйся, дорогенька, тобі це більше не загрожує, – я б хотіла, щоб слова пролунали ніжно, але той рівень сарказму й глузування, що вирував усередині мене, не вдалося приховати.

«Ось так, – із захопленням вигукнув Као, – Покажи цій зміюці, що на її отруту в нас знайдуться гострі кігтики».