Читати книгу - "Сварлива рок-зірка в літах, Рік Вейкман (Wakeman)"

з машини молодій жінці в шубі. Ми зайшли всередину й сіли, я пояснив, що хотів би, щоб її представили просто як приятельку, яка приїхала послухати мікси, і щоб вона поговорила з Альбертом. Тоді ми з Тоні могли б піти, і вона могла б, розумієте, розібратися з ним.

Отже, ми пішли в студію, і я належним чином познайомив Альберта з цією жінкою в шубі. Він ледве моргнув оком і ввічливо сказав: "Привіт".

Через кілька хвилин я сказав: "Е-е, Альберт, ми з Тоні забіжимо до бару випити. Повернемося скоро".. Повернувшись до молодої леді, я сказав: "Чому б вам не сісти поруч з Альбертом, і він покаже вам, що він робить? Все гаразд, Альберте?".

- Добре, Рік, — сказав Альберт, абсолютно нічого не підозрюючи.

Через двадцять хвилин ця жінка спустилася сходами, і на той час ми відчайдушно хотіли дізнатися, що сталося.

Я не міг стриматися.

- Що сталося? Що сталося?

- Дивно, абсолютно дивно, — відповіла вона. Потім присіла й продовжила розповідати подробиці свого зв’язку з Альбертом.

- Я сіла поруч з Альбертом і, так, він досить сором’язливий, чи не так? Я дала йому кілька хвилин, а потім спустила свою шубу, щоб цицьки були повністю оголені – бачите, у мене під нею нічого немає.

Я міг собі уявити. Насправді я вже уявляв.

- Продовжуйте. Що він зробив?

- Ну, ми продовжували обмінюватися люб’язностями, тож через деякий час я просто схопила його за яйця.

На цей момент ми з Тоні вже завивали від сміху.

- Тоді я сказала йому: "Яка в тебе гарна пара яєць, Альберт".

Від сміху я задихався.

- І що він сказав?

- Якомога ввічливішим голосом він м’яко сказав:

- Дуже дякую, у вас самої є дуже гарна пара грудей.

Тепер сльози текли у мене по щоках.

- Він усе ще не поворухнувся, — продовжила дівчина, — і я подумала, що так ми можемо простирчати там цілу ніч, тож кинулася на нього й перекинула його на мікшерський пульт.

Альберт належним чином доглянутий і оброблений, молода леді вибачилася й покинула приміщення. Ми з Тоні повернулися нагору та зайшли в студію, де Альберт сидів за столом і працював над міксами так само, як ми його залишили.

- Привіт, Альберте, ти в порядку?

- Привіт, Ріку, так, я в порядку, дякую. Ти давно знаєш цю жінку, Рік? Вона досить прогресивна, чи не так?

- Е-е, так, мабуть. - Я ледве стримав свій сміх. - У будь-якому разі, Альберт, як справи з міксами?

Без натяку на іронію чи сарказм він сказав тим самим своїм тихим голосом:

- Ну, чесно кажучи, Ріку, вони трохи шершаві.

Мої "стосунки" з Morgan Studios тієї ночі не закінчилися. Наступного дня після того, як дівиця в шубі позбавила Альберта цноти, ми прийшли в студію, але його там не було. Дуже незвичайно. Я зайшов у приймальню, і секретарка студії – дуже мила жінка на ім’я Пет, яка керувала закладом залізною рукою – похмуро поглянула на мене й сказала:

- Ріку, учора ввечері у вас тут була повія?

- Особисто вчора ввечері в мене ніякої повії не було, ні. А що?

- Монті бажає негайно побачити тебе нагорі.

Я зайшов до його кабінету, у супроводі Пет, і вона сказала:

- Монті, зроби щось. Я знаю, що вчора ввечері тут була повія. Подумай про репутацію студії, Монті. Треба щось робити.

Монті підвів очі з-за столу й сказав:

- Пет, залиш нас. Мені потрібно вирішити це питання наодинці з Ріком.

Секретарка вийшла з кімнати.

- Ходять чутки, вона прийшла одягнена лише в хутряну шубу і була абсолютною відпадною ... Це правда, Рік?

- Я повинен зізнатися тобі, Монті. Так.

- Залиш мені її номер, і ми більше про це не будемо говорити.

Я встав і відчинив двері. Я бачив, як Пет підслуховує. Голос Монті пролунав мені вслід:

- Я сподіваюся, що це кінець, і те покарання, яке я тобі призначив, дасть тобі урок!

Пат посміхнулася усім, хто був поруч.

Я посміхнувся про себе.

Приблизно через п’ять років я почув, що у Morgan Studios були певні фінансові проблеми і студію фактично викупила інша компанія. На той час я жив у Кемберлі, і одного дня на моєму дверному килимку опинився лист від адвоката, у якому говорилося, що я винен новим власникам студії 6400 фунтів стерлінгів. Це був 1985 рік, тому ми говоримо про великі гроші. Я знав, що повністю сплатив усі студійні рахунки, не було жодної ноти музики з тих сесій, яка б не була врахована та оплачена. У мене були всілякі оркестри та хори, за все було оплачено. І це не могло бути пов’язано з бізнесом замовлення повій і тим, що Монті був такий злий? Я був повністю збентежений.

Я зателефонував власному адвокату, і він пояснив, що і справді є борг у розмірі 6400 фунтів стерлінгів за сесії альбому 1984. "Це неможливо", — сказав я та пояснив, як я заплатив за кожну окрему нотку. У нього не було конкретних деталей боргу, тому я запросив свого бухгалтера, чоловіка на ім’я Девід Мосс. Той дуже швидко підтвердив, що всі рахунки студії були оплачені. Ми повідомили юриста, і він узявся з’ясовувати, за що непогашений борг. Приблизно через тиждень він зателефонував мені і сказав:

- Рік, я нарешті докопався до суті всього цього. Борг правильний, і він за останні вісім тижнів у студії, але це не за час запису.

- Ну, тоді за що це, в біса? На що я міг витратити майже сім тисяч за два місяці?

- Рік, це був твій рахунок у барі.

Альбом 1984 також мав достатню кількість дивних живих виступів. Ну, один був зокрема дивним. Як ви тепер знаєте, я отримую запити з усього світу на концерти, і незабаром після виходу цього альбому мені зателефонували і запитали, чи не поїду я до Португалії для просування альбому. Можна було б подумати, що я буду в захваті.

Проте ми з Португалією мали свою історію.

Повернемося до середини 1970-х років. Прикордонний контроль був складним: ми говоримо про часи задовго до того, як Європейський Союз спростив пересування через континент. І ви повинні були мати документи для кожного кордону та підлягати правилам кожної країни. Тому досить часто допускалися помилки. Багато шоу