Читати книгу - "Калькуляція зірок"

Натаніель крутнуся на своєму кріслі обличчям до стоянки.

— Котра година?

— Майже дев’ята. — Я зайшла до його кабінету і поклала сумочку і пальто на одне з крісел. — Ти мав перерву сьогодні?

— Так… У мене була зустріч на обіді з Клемонсом. — Він повернувся до столу і взяв папір, який вивчав. — Ельма, якби ти знаходилася на орбіті, що було би зручнішим для тебе v чи r стикування?

— Гаразд, по-перше, зустріч на обіді не вважається перервою. — Я схилилася над спинкою його стільця, так щоб побачити папір, на якому він застряг. Це був звіт, який називався "Методи орієнтування. Огляд для пілотованого орбітального стикування", який, здавалося, містив більше запитань, ніж відповідей. — По-друге… яка орієнтовна висота орбіти?

Він погортав сторінки.

— Гм… почекай. Скажімо, чотири тисячі миль.

Поклавши руки на основу його шиї, я масажувала її великими пальцями, поки розглядала питання. Одна з проблем орбітальної механіки полягала в тому, що чим швидше ви летите, тим вищою повинна бути орбіта, і тим самим повільніше візуальне переміщення. Це було цілком нелогічним без рівнянь чи моделі. Тож моєму інстинкту пілота робити v стикування не можна було довіряти.

V-стикування означало тримати швидкість, що дотягнутися до цілі, летячи в тому ж напрямку, в якому рухався об'єкт. Я втиснула палець у м’язи, що вибігали на спину Натаніеля біля шиї. Його голова опустилася вперед, поки підборіддя не вперлося у груди.

Але r-стикування могло спрацювати… якби ми знаходилися на нижчій орбіті, ніж наша ціль. Це зробило б наш човник швидшим, ніж ціль, і ми могли би наздогнати його. Опинившись досить близько, ми могли просто запустити маневрові двигуни, щоб підштовхнути човник до цілі, що означало економію палива.

У мене була можлива відповідь, але, враховуючи маленьке бурчання задоволення, яке видавав мій чоловік, я не була повністю впевнена, що він мене почує. Його трапеція являла собою суцільну масу вузлів між лопатками.

— Я схиляюся до r-стикування. Менша витрата палива, а також орбітальна механіка кажуть, що в разі виходу з ладу рушіїв можна буде скористатися природним гальмуванням.

Піднявши голову, він нахилився, щоб поглянути на сторінку.

— Бачиш, я теж так думав, але Паркер хоче v.

Мої руки зупинилися, а потім розгладили його сорочку.

— Ну… Він був у космосі, а я — ні. Як пілот, я, мабуть, приділяла би його думці більше ваги, ніж моїй.

— Це частина моєї проблеми. Кожен надає своїй думці більшої ваги, оскільки він один із команди "Артеміди-7" — Він кинув папір назад на стіл. — Навіть у речах, які не мають нічого спільного з пілотуванням. Я маю на увазі… він все ще думає про радянську — вибач, комуністичну загрозу.

— Довга зима вразила їх сильніше, ніж нас. Радянський Союз розпався, з голосним ремствуванням. Що він думає тепер?

Натаніель потер чоло.

— Радянського Союзу вже немає, але Росія така ж велика, як і раніше.

— І голодує. — Тривала зима більше вплинула на народи ближчі до полюсів. — Китай теж не в кращому стані.

— Я думаю, що він намагається висловити прихильність до Ейзенхауера, намагаючись… Я не знаю — я говорю, як учень у школі.

З наближенням виборів люди починали втрачати з поля зору причину освоєння космосу. Хоча, принаймні, вони не відкидали важливості космічної програми. І все-таки…

Не тільки Натаніель затримувався на роботі в офісі. Наступного понеділка я потонула у ряді рівнянь для трансмісячних траєкторій. Це було захоплююче, тому що я намагалася освоїти зміну гравітаційного градієнта, коли космічний корабель переходив із сфери впливу Землі до сфери впливу Місяця. Це впливало на все, включаючи кількість необхідного палива. На той час, коли ми з Натаніелем повернулися до нашої крихітної квартири, моя бідна голова була наповнена кашею.

Кинувши пошту на стіл, я впала у найближче м'яке крісло. Мої пальці були зі слідами чорнила, але я все одно охопила голову руками. — "Космос" — звучало так романтично.

Натаніель хмикнув за мною і зігнувся, щоб поцілувати в шию.

— Я вже думав, що сьогодні не зможу вирвати тебе з офісу.

— Ну, Санчес вимагає розрахунків пального до завтра, щоб він зміг скоригувати параметри корисного навантаження. — Я помасажувала скроні, намагаючись за цілий день полегшити частину напруги від того, що дивилася на числа. — Бекі працювала над цим, але потім хтось сказав директору Клемонту, що вона вагітна і… Вона приховувала це. Ми не любимо щось робити, а сидимо за столами.

— І бігаємо туди-сюди до лабораторій. І сидимо на тестах, коли ми запускаємо експериментальні двигуни. І випробовуємо паливо, і…

— Ви такі самі. — я потягнулася і глянула на нього.

Він притулився до дверей на кухню, у розстебнутому пальті та з відпущеною краваткою.

— О ні… ні, я б дозволив їй продовжувати працювати, але, можливо, не дав би їй ходити на тестові майданчики. Але я розумію, чому директор подзвонив мені.

— Тому що, я цитую, "Вагітність має прямий вплив на жіночий мозок"?

Він фиркнув.

— Політика. Не наука. Якщо щось трапиться з вагітною жінкою, яка працює в МАС, це призведе до громадського осуду.

Я хотіла заперечити, але закрила рота. Він мав рацію, чорт візьми. Люди вже намагалися зменшити фінансування космічної програми, оскільки не могли зрозуміти масштабу катастрофи, яка насувалася. Повернувшись до столу, я взяла перший конверт.

— Я перегляну пошту.

— Заплатити рахунки можна завтра.

— Я не буду менш втомлена. — Частиною нашої шлюбної угоди було те, що я передивлялася рахунки та збалансовувала чекову книжку. Ми обоє займалися математикою, концептуально, але я могла робити