Читати книгу - "Тут баба ворожила (2006)"

як вона вважала, можуть колись знадобитися.

Але Наталя була не в гуморі. Вона щойно випровадила ветеринара, який приїжджав оглянути Тимура.

— Ти уявляєш, — обурено мовила вона, ледь відчинивши двері, — він сказав, що Тимкові треба дати ліки від глистів.

— Здуріти можна, — притакнув Авенір. — А «він» — це хто?

— Ветеринар. Вважає, що в мого пса можуть бути глисти!

Авенір озирнувся на Тимура, який йшов слідом за ними. Пес збентежено похнюпився. Йому було соромно через те, що його запідозрили у такому неподобстві.

— До того ж ці ліки можуть містити талій. Тимко ж облізе!

— Не вигадуй! Талій — страшенно небезпечна штука. Я думаю, його тепер не використовують у ліках.

— Досить того, що пес жере часник, — коли собака жере часник, у нього глистів не може бути, — продовжувала обурюватися Наталя. — А де тепер використовують талій?

— В інфрачервоній техніці, як амальгаму в спеціальних термометрах, і як отруту!

— От бачиш! Кави хочеш?

— Не відмовлюся. Якщо ти маєш час, я хотів розпитати тебе про білу і чорну магію. Маєш якісь книжки на цю тему?

— Дещо є. Зараз пошукаємо. Але спочатку кава.

Наталя подалася на кухню, за нею звично посунув Тимур. Авенір влаштувався у кріслі, дослуховуючись до булькотіння ввімкненої кавоварки.

Письменниця щойно закінчила розділ чергового роману і була налаштована побалакати. Тимур, здавалося, теж зрадів гостеві. Він знав, що Авенір обов’язково почастує його печивом. Незабаром на столі з’явилася кава і бренді. Авенір подумав, що тільки він і п’є цей бренді, бо рівень напою у пляшці від його останнього візиту не знизився.

— Над чим ти зараз працюєш? — спитала Наталя. — Випадково, не маєш якоїсь сенсації?

— Наче ти не дивишся телевізор і не лазиш по Інтернету, — пробурмотів Авенір. — Якщо буде якась сенсація, ти її не пропустиш! Хто-хто, тільки не ти!

— Ти розумієш, — сказала Наталя, зручніше вмощуючись у кріслі, — далеко не з кожної карної справи можна взяти цікавий сюжет.

— Розумію, — погодився Дейкало. — От Дементій нещодавно розповідав мені про вбивство священика. Як на мене, з цієї історії важко зробити карколомний роман.

— А якщо священик був старим гріховодником? Або брав участь у якихось темних справах?

— Не сміши мене. Які можуть бути темні справи у літнього священика?

— Наприклад, він насправді був сатаністом, і фанатики, дізнавшись, наказали його за це, — засміялася Наталя.

— Ні, — заперечив Авенір, — він був звичайним бідним священиком.

— Тоді не знаю.

— А що ти взагалі знаєш про сатаністів? — спитав Дейкало.

— Нічого. Переважно плітки, які з’являються у твоїй газеті, — Наталя підвелася і рушила на кухню готувати нову порцію кави.

— А про білу чи чорну магію? — гукнув їй вслід Дейкало.

— Про білу магію я маю деякі книжки, — Наталя стояла в дверях із кавником у руках. — Але ніколи цим докладно не займалася.

— Розкажи щось.

— На мій погляд, уся ця магія складається із суміші християнства, буддизму та ісламу. Вони вважають, що світобудова має сім шарів. У кожному шарі сім стихій. Людина складається з фізічного, вітального, ефірного, астрального і ще якихось тіл. Вони думають, що можуть викликати духів, янголів, лікувати і таке інше. А ще вони можуть запалювати вогонь собі на тім’ячку. Ця вправа називається «Вогняна квітка», — Наталя посміхнулася. — Так і сидять з вогняною квіткою на голові.

— Натуральною? — зареготав Дейкало.

— Ні, звичайно, уявною. Там багато всілякого — ритуали, замовляння, благословіння. Вони багато чого взяли у Данила Андрєєва з його «Рози Світу». Хочеш, розповім одну з їхніх історій? Тільки розповідати треба «с вираженієм».

— Давай, — охоче погодився Авенір. — Розкажи мені страшну історію про магів.

Наталя підхопилася з крісла. Стала посеред кімнати, закотила очі, а руками заходилася робити паси на всі боки, притупуючи ногою.

Авенір розреготався, а Тимур сердито загавкав, вимагаючи припинити це, з його погляду, неподобство.

Давлячись від сміху, Наталя почала:

— Одному магу набридло знімати вроки, боротися з відьмами. Він сказав собі: адже це Місяць винен в існуванні всіх темних сил. А якщо Місяця не стане?… І він влаштував Місяцю чорну месу.

— А що це таке? — спитав, сміючись, Авенір.

— Не перебивай. Я все одно не знаю. Слухай далі. Він вклав у емоційний сплеск усю ненависть до Місяця, обурення і біль. Потім він зупинив внутрішній діалог…

— Господи! — зареготав Дейкало. — А це що таке? Де ти набралася такого?

Тимур загавкав ще дужче, стрибаючи навколо хазяйки. У квартирі стояв галас, якого сусіди не чули вже давно.

— Не заважай! — сміялася Наталя з Тимурового гавкоту.

— І що, Місяць зник? — запитав Авенір.

— Так. Раптом Місяця на небі не стало. У-у-у! Зробилося дуже темно і моторошно. У-у-у!

Тимур теж завив, підспівуючи хазяйці.

— Спочатку маг зрадів, а потім почав медитувати. Він думав кілька годин. І за цей час його гнів на Місяця минув. Маг зрозумів, що без протидії