Читати книгу - "Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України"

для адміністрації органів і установ виконання покарань. Стаття 23. Відомчий контроль

За діяльністю органів і установ виконання покарань здійснюється відом­чий контроль вищестоящими органами управління і посадовими особами Дер­жавного департаменту України з питань виконання покарань

1. Здійснення відомчого контролю за діяльністю підпорядкованих органів і установ виконання покарань покладається на вищестоящі органи управління та Державний департамент України з питань виконання покарань. Анало­гічну норму містить і Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», ст. 7 якого передбачає, що центральний орган виконавчої вла­ди з питань виконання покарань (далі — Департамент) координує і контролює діяльність всієї Державної кримінально-виконавчої служби України.

2. З метою забезпечення відомчого контролю за діяльністю підпорядкова­них органів і установ виконання покарань на Департамент поряд з іншими за­вданнями покладаються і такі: а) забезпечення додержання вимог законодав­ства в органах і установах виконання покарань, запобігання злочинам, дисци­плінарним проступкам з боку засуджених до позбавлення волі та щодо них, їх припинення та виявлення і розкриття злочинів, вчинених в органах і устано­вах виконання покарань, проведення дізнання у справах про ці злочини, здійс­нення оперативно-розшукової діяльності; б) керівництво органами і устано­вами виконання покарань, організація виробничо-господарської діяльності з наданням засудженим роботи; в) правовий і соціальний захист осіб рядового і начальницького складу, працівників кримінально-виконавчої системи та чле­нів їх сімей.

3. Порядок і форми здійснення контролю з боку територіальних органів управління за діяльністю підпорядкованих органів та установ виконання по­карань визначається у Положенні про територіальний орган управління, яке затверджується Департаментом.

Однією з найбільш ефективних форм відомчого контролю є інспектуван­ня органів та установ виконання покарань. Загальні положення щодо інспек­тування установ виконання покарань закріплені у п. 5 Правил. Правом інспек­тування установ виконання покарань користуються Голова Департаменту, його заступники, начальники територіальних органів управління Департаменту та їх заступники. Усі інші працівники кримінально-виконавчої системи користу­ються правом перевірки установ виконання покарань на підставі приписів або завдань на відрядження, затверджених згаданими вище посадовими особами.

4. Комплексне інспектування територіальних органів управління та уста­нов виконання покарань проводиться Департаментом один раз на п’ять років. Комплексне інспектування установ виконання покарань територіальним орга­ном управління здійснюється один раз на два роки.

5. Основними завданнями інспектування є:

— вивчення та оцінка фактичного стану діяльності органів і установ кри­мінально-виконавчої системи з усіх напрямків роботи, перевірка її відповіднос­ті вимогам чинного законодавства, актів і доручень Президента України, Кабі­нету Міністрів України, наказів, рішень колегії, вказівок Департаменту;

— визначення адекватності вжитих заходів оперативній обстановці та ста­ну справ, що склалися, аналіз результатів діяльності і ступеня впливу на стан справ у підпорядкованих установах;

— визначення та оцінка ефективності стилю й методів роботи керівних кад­рів, ступеня їх впливу на стан справ у підвідомчих установах;

— перевірка знання працівниками законодавства та відомчих нормативних актів, вміння орієнтуватися в обстановці, приймати грамотні рішення і реагува­ти на її зміни;

— виявлення невикористаних резервів для удосконалення діяльності ор­ганів і установ кримінально-виконавчої системи;

— виявлення недоліків у діяльності органів і установ виконання покарань, а також причин і умов, що сприяли їх виникненню, розробка заходів, спрямо­ваних на їх усунення;

— вивчення, узагальнення та поширення позитивного досвіду, нових форм і методів роботи;

— надання практичної допомоги в організації роботи;

— сприяння правильному добору, розстановці, навчанню і вихованню кад­рів, підвищенню їх відповідальності за доручену справу, зміцненню дисциплі­ни і законності.

6. Результати комплексного інспектування органів і установ виконання покарань обговорюються на оперативних нарадах і засіданнях колегій Депар­таменту та його територіальних органів, за висновками яких вживаються від­повідні заходи реагування на виявлені недоліки та порушення. Для усунення виявлених недоліків складаються та затверджуються відповідні плани органі­заційно-практичних заходів, хід виконання яких контролюється Департамен­том або керівництвом регіонального управління (відділу). З метою перевірки ефективності та якості усунення недоліків, виявлених під час інспектування, протягом року після проведення комплексної перевірки (як правило) прово­дяться контрольні перевірки, результати яких також обговорюються на нара­дах і засіданнях відповідних колегій.

7. З метою забезпечення законності в діяльності органів і установ вико­нання покарань, ст. 18 Закону України «Про Державну кримінально-виконав­чу службу України» серед інших обов’язків, які покладаються на посадових і службових осіб органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, пе­редбачає ще такі: а) виконувати покарання відповідно до вимог кримінально- виконавчого законодавства; б) забезпечувати дотримання прав людини і гро­мадянина, реалізацію законних прав та інтересів засуджених і осіб, взятих під варту, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних пока­рань; в) забезпечувати правопорядок, додержання вимог режиму, правил внут­рішнього розпорядку в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах і на прилеглих до них територіях та вимагати від засуджених і осіб, взятих під вар­ту, інших осіб виконання ними обов’язків, установлених законом; г) забезпе­чувати безпеку засуджених і осіб, взятих під варту, персоналу і громадян, які перебувають на території установ виконання покарань і слідчих ізоляторів; ґ) припиняти адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений законодавством порядок і умови виконання та відбування кримінальних пока­рань; д) запобігати вчиненню злочинів і дисциплінарних проступків в органах і установах виконання покарань, приймати і реєструвати заяви та повідомлення про злочини і події, своєчасно приймати рішення; е) виявляти, припиняти, розкривати злочини, вчинені в установах виконання покарань; є) створювати належні умови для тримання засуджених і осіб, взятих під варту, їх комуналь­но-побутового і медико-санітарного забезпечення.

Стаття 24. Відвідування установ виконання покарань

1. Без спеціального дозволу відвідувати установи виконання покарань для здійснення контролю мають право:

Президент України;