Читати книгу - "Подвійна заборона для мільярдера, Тала Тоцка"

— А чому тебе це так дивує? — у свою чергу дивується Громов.

— Я обожнюю танцювати! У школі танцювала, це вже потім закинула.

— Ти не захотіла далі вчитися? Ти давно закінчила школу? — у Марка це звучить надто суворо, і я мимоволі випрямляю спину.

— Я сказала батькам, що втомилася вчитися і хочу відпочити. Попросилася допомагати на заправці. Але це неправда, я їм збрехала, — поспішаю договорити, спіймавши нерозуміючий погляд. І починаю пояснювати: — Розумієш, батько мріє побудувати тут станцію техобслуговування, а мама — невеликий готельчик на кілька номерів. Вони давно відкладають гроші. Але якщо я скажу, що хочу вчитися, вони витратять усі ці гроші на мене. А я не можу. Це ж мрія! Як можна відмовитися від мрії?

— І тому ти брешеш їм, що не хочеш вчитися? — обличчя Марка набуває дивного виразу, від якого мені стає ніяково.

— Я хочу сама накопичити грошей на своє навчання. Тому я тут працюю, у батьків.

— І яка ж у тебе посада? — Громов переплітає руки на грудях і дивиться з неприхованою цікавістю. — Що входить до кола твоїх обов'язків?

— Та все, — махаю рукою, — і закупівлі, і співробітники, і клієнти. Я вже місяць як сама тут, батьки поїхали за бабусею доглядати.

Ми розмовляємо, поки я не починаю позіхати, запізно прикриваючи долонею рот. Марк піднімається, спираючись на здорову ногу.

— Ти мені не допоможеш дійти до кімнати, мала?

Я охоче підставляю плече, але Громов кладе мені на талію міцну долоню, і я перетворююся на безвольну податливу масу. Він притискається до мене всім тілом, хоча щоб іти, це зовсім не обов'язково.

Терпляче й мовчки доводжу чоловіка до ліжка. Марк з розмаху падає на подушку, тягне мене з собою, і я чую біля самого вуха муркотливий голос:

— Крихітко, тобі не здається, що в мене піднімається температура?