Читати книгу - "Регент. Право сильного, Анні Кос"

Трохи посиділи, розглядаючи фонтан і вечірнє небо.

— Мені час іти, — тихо зітхнула Сурія. — Проведи, будь ласка.

До воріт гарему йшли мовчки, Сурія покрила голову хусткою і старанно вдавала, що не дивиться в його сторону, але Лікіт усе одно відчував її стриману цікавість. Уже майже перед дверима він наважився тихо запитати:

— А можна буде побачити тебе ще раз?

— Не знаю, — прошепотіла вона. — Можливо, якщо семикрилий вітер буде прихильний.