Читати книгу - "Позбав мене від нареченого, сестричко, Ольга Обська"

Скажімо так, місце це досить похмуре. Я застала Брайана, який сидів у кріслі зі старою книгою в руках. Що за книга, теж не питайте.

— Ваша світлосте, зможете приділити мені хвилинку?

Він відклав книгу і глянув на мене. О, ці зелені чаклунські очі. Як же вони контрастують з аристократичною зовнішністю. Згадаєте моє слово, Брайан, напевно, геть не такий простий, яким може здатися.

— Я весь до ваших послуг, — усміхнувся він.

Який голос! Тепер я Лізу чудово розумію. Поки він мовчить, ще можна чинити опір його чарівності, але коли щось каже... втім, нехай Брайан не обманюється — Ліза у нас міцний горішок.

— Ваша світлосте, не бажаєте взяти участь у новорічному інтерв'ю? Чого б ви побажали читачам напередодні свята?

— Я маю привітання для читачів-чоловіків. Нехай у новорічну ніч, як і щодня, поруч із ними буде чудова леді, яка заінтригує, позбавить спокою та сну, а ви несподівано усвідомите, що раді цьому.

На обличчі віконта з'явилася іронічна посмішка. Ось у такому мрійливо-іронічному стані я і залишила його.

Назад мене супроводжував великий білий кіт. Поважний вираз його мордочки змусив мене звертатися до нього із зазначенням усіх титулів.

— Ваша світлосте Євграфе п'ятий, а чого б ви хотіли побажати нашим читачам?

Він глянув на мене з легкою дещицею сарказму.

— Ой, так, — схаменулась я, — вибачте, як можна було не здогадатися? Чого може побажати з діда-прадіда кіт-звідник? Звичайно ж, КОХАТИ і БУТИ КОХАНИМИ.

Любі мої!

З новим роком!!! Приєднуюся до всіх чудових побажань наших героїв:)