Читати книгу - "Про військове мистецтво, Нікколо Макіавеллі"

запалює душі, зміцнює стійкість, розкриває обман, пророкує нагороду, викриває небезпеку і вказує шляхи до порятунку, дає надію, вихваляє або таврує, взагалі породжує на світ всі сили, здатні запалити або знищити людську пристрасть.

Тому князь або республіка, які замишляють створення нового війська, повинні привчити своїх солдатів вислуховувати промову вождя, а самого вождя — навчити говорити із солдатами. У давнину могутнім засобом утримувати солдатів в покорі були релігія і клятва вірності, яку проголошувалася перед виступом в похід; за всякий проступок їм загрожувала не тільки людська кара, а й всі жахи, які може послати розгніваний бог. Ця сила поряд з іншими релігійними обрядами часто полегшувала полководцям давнини їхнє завдання і полегшувала його всюди, де зберігся страх божий і повага до віри. Серторій запевняв свої війська, що перемога обіцяна йому ланню, яка вселяється богами; Сулла оповідав їм про свої бесіди зі статуєю, яку він вивіз з храму Аполлона, а за часів батьків наших Карл VII, король Французький, воювавши з англійцями, говорив, що йому дає поради дівчина, послана Богом, яку всюди називали Дівою Франції і приписували їй перемогу.

Корисно також породити в твоїх солдатів зневагу до супротивника; так чинив спартанець Агесілай, який показав своїм солдатам декількох персів голими, щоб його воїни, побачивши ці кволі тіла, зрозуміли, що таких ворогів боятися нема чого. Інші примушували своїх воїнів до бою, заявивши, що єдина надія на порятунок — це перемога. Останній засіб — найсильніше і найкраще розвиває в солдата стійкість. Стійкість ця ще зміцнюється любов’ю до батьківщини, прихильністю до вождя і довірою до нього. Довіра ж створюється хорошою зброєю і бойовим строєм, здобутими перемогами і високою думкою про полководця. Любов до батьківщини дана природою, любов до вождя створена його талантами, які в цьому випадку важливіші за всілякі благодіяння. Необхідність багатолика, але вона безумовна, якщо на вибір залишаються перемога або смерть.

Книга п’ята

ФАБРІЦІО. Я пояснив вам, як шикується військо у бойовий розрахунок для битви з ворогом, що наступає на нього, розповів про те, якими шляхами дістається перемога, і додав до цього багато подробиць про випадковості, можливі під час битви. Треба показати вам тепер, як розташовується військо проти ворога невидимого, нападу якого можна чекати з хвилини на хвилину. Це буває під час руху війська через ворожі землі або приховано ворожі.

Передовсім треба сказати вам, що римляни зазвичай висилали вперед частина кінноти для огляду дороги. За ними слідувало праве крило з усім своїм обозом. Позаду йшли два легіони з обозами, за ними ліве крило з обозом і, нарешті, інша кіннота. Такий був звичайний похідний порядок. Якщо військо в дорозі зазнавало нападу спереду або з тилу, всі обози відразу ж віддалялися в бік, вправо або вліво, залежно від характеру місцевості. Решта війська, звільнившись від речей, негайно шикувалася в бойовий порядок і рухалася назустріч ворогу.

Якщо напад був з флангу, обози відводилися в протилежний безпечний бік, а війська відбивали ворога. Я вважаю цей добре і точно продуманий порядок прекрасним зразком і буду так само висилати вперед легку кінноту для розвідування місцевості; далі підуть одна за одною мої чотири бригади з обозами. Обози бувають двоякі: одні слугують для перевезення солдатських речей, інші навантажені майном, що належить всьому війську. Тому я поділяю полкові обози на чотири частини і віддаю кожній бригаді свою; артилерія і всі нестройові теж діляться на бригади, щоб розкласти цей вантаж однаково на всіх. Однак іноді війську доводиться йти країною не просто підозрілою, а настільки ворожою, що ти можеш завжди побоюватися нападу. Тоді треба, заради більшої безпеки, змінити похідний порядок і рухатися таким строєм, який цілком забезпечував би тебе від раптового нападу як місцевих жителів, так і будь-якого ворожого війська.

Полководці давнини в таких випадках рухалися в каре — стрій, що називався так не тому, що він цілком відтворював форму квадрата, а тому, що він добре пристосований для бою на чотири боки. Вони говорили, що, йдучи цим порядком, вони готові і до походу, і до битви. Я не маю наміру відступати від цього зразка і слідуватиму йому при побудові двох бригад, які складають моє військо.

Отже, я вживаю всіх заходів до безпечного руху ворожою країною і водночас хочу бути готовим відбити раптовий напад, звідки б він не відбувся; слідуючи древнім, я шикую військо в каре, всередині якого залишається порожній простір в 212 ліктів з кожного боку. Передовсім я вибудовую фланги на відстані 212 ліктів один від одного і встановлюю на кожному з них колону в 5 батальйонів на відстані 3 ліктів один від одного; кожний батальйон займає вглиб 40 ліктів, а всі разом — 212, враховуючи залишені між ними інтервали.

Між флангами розміщуються в голові і в хвості інші 10 батальйонів, по 5 з кожного боку, причому 4 прилаштовуються до головного батальйону правого флангу і стільки ж до заднього батальйону лівого флангу з інтервалами в 4 ліктя; далі прилаштовуються по одному батальйону до голови лівого і до хвоста правого флангу. Батальйони, побудовані таким чином вшир, а не вглиб, займають разом з інтервалами простір 134 ліктя, між тим як простір, що розділяє фланги, так само 212 ліктів. Таким чином, між чотирма батальйонами, які примикають до голови правого флангу, і п’ятим, прибудованим до голови лівого, залишається інтервал в 78 ліктів. Такий самий проміжок утворюється і між батальйонами, поставленими в хвості, з тією лише різницею, що у задніх батальйонів він буде з правого, а у передніх — з лівого боку.

Рис. 5

Увесь лівий інтервал в 78 локтей буде зайнятий тисячею діючих, а правий — іншою тисячею запасних велітів. Ми вже сказали, що інтервал всередині мого каре становить 212 ліктів з кожного боку; тому батальйони, поставлені в голові і в хвості, не повинні займати жодної частини простору, що припадає на фланги. Тож доведеться осадити задню лінію так, щоб передня її шеренга порівнялася із задньою шеренгою флангів, а головну просунути настільки, щоб задня шеренга стикалася з передньою шеренгою на флангах. Таким чином, на крайніх ділянках всього розрахунку утворюються вхідні кути, які можуть прийняти в себе по одному батальйону, тобто в загальному ще 4