Читати книгу - "Терпкий смак твого кохання , Лада Короп"

16.2

  Рита й Андрій сиділи в затишному кафе, звуки кавомолки й тихий шурхіт розмов навколо створювали атмосферу близькості. Вона спостерігала, як він сміється, як його очі блищать, коли він розповідає про своє лікування. Вона відчувала, як у її серці розгорається вогник надії, але водночас страх перед невідомим. Чи можуть вони знову бути разом? Після кількох чашок кави та розмов, які повертали їх у спогади, Андрій запропонував прогулятися під зоряним небом. 

Вечірнє повітря було прохолодним, але воно наповнювалося їхнім сміхом, коли вони йшли засніженими стежками, несучи в собі тепло взаєморозуміння. Сьогодні вони згадували минуле й ті моменти, які їх об'єднували. Тому Рита зовсім забула про образи та упередження. Тільки на цей вечір. 

— Знаєш, Рито, я весь час думаю про тебе. Й хочу викинути з голови та серця, але не можу. Мені шкода, що тоді так все сталося, — промовив Андрій. Рита уважно подивилася на Андрія й гірко всміхнулася. Якби він тоді її підтримав і знайшов. Все було б інакше. 

— Мені теж..., — тихо відповіла Рита відчуваючи важкість на серці. Коли вони повернулися до готелю, Рита відчула, що магія вечора все ще живе в повітрі. Андрій відкрив двері до її номера, і вони обоє зупинилися на порозі. Вона могла відчути його дихання, його присутність, яка наповнювала кімнату теплом і легким хвилюванням. Їх обличчя були в декількох сантиметрах один від одного. Рита чула, як почастішало дихання Андрія. — Можна залишитися? — тихо запитав він, його голос звучав так близько до її вуха, що вона відчула мурашки по шкірі. Вона кивнула, і в ту ж мить їхні губи зустрілися. Це був солодкий, неймовірний поцілунок, який знову розбудив забуті почуття. Рита відчула, як її серце б’ється швидше, коли Андрій обійняв її, притягуючи ближче. Вона відчувала його тепло, його силу, і водночас усвідомлювала, що це не просто фізична привабливість — це щось більше. Вони почали роздягатися, повільно, немов боялися зруйнувати цей момент. Коли Рита зняла свій светр, вона відчула холодне повітря, але Андрій простягнув руки, обіймаючи її. Його дотик був ніжним та гарячим, і вона відчула, як у ній палає вогонь. Поцілунки стали пристрасними, а тіла гарячими. Складалося таке враження, ніби Андрій випивав її до дна. Наче спраглий мандрівник. Вони звільнилися від решти одягу. Потім не помітили, як опинилися на ліжку, і Рита відчула, як її тіло реагує на його дотики. Андрій проводив пальцями по її шкірі, залишаючи за собою сліди поколювання. Вона відчувала, як кожен дотик викликав нові спогади, нові емоції. Вони знову стали одне ціле, знову знайшли те, що втратили. Хоча б на цю ніч. Кімната наповнилася їхнім сміхом, шепотом і стогоном. Вони були занурені в цю мить, в цю ніч, яка, здавалося, тривала вічно. Рита відчувала, як їхня близькість перетворюється на щось більше. Андрій цілував її всюди, пестив й гладив. Його рухи були плавними та вмілими. Їхня фізична близькість переросла у щось неймовірне, пристрасне. Й це налякало Риту. Не можливо дозволити собі знову полюбити Андрія. Це ненормально. 

— Рито, моя любов... 

Жінка почула ці слова й вони ніби струмом вдарили по серцю. Це не любов. Пристрасть та бажання. Божевілля, але не любов.

 

Шановні читачі на Риту та Андрія чекають нелегкі випробування. Я підготувала досить важкий сценарій для них. Але я люблю драматизувати. Така вже моя натура. Вам пропоную невелику гру. Напишіть у коментарях, яке покарання я можу придумати для Віти? Бо чесно кажучи вона така зміюка, що в мене вже немає ідей для того що її чекає. Дякую за сердечка. Коментуйте, долучайтесь до обговорення.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍